Story of my life*

Останні кілька днів настільки мене добивають, що я вирішила написати сюди. Давно хотіла тут щось написати, але ніяк руки не доходили. Все так надоїло, що ви собі навіть уявити не можете! Голова вже третій день розколюється, таке відчуття ніби по ній в ночі ходять слони. Постійно ці запитання на кого поступати, куди, яке плаття, бла бла бла? НЕ ЗНАЮ!!! НІЧОГО Я НЕ ЗНАЮ!! Я просто не можу вирішити! Це дуже важкий вибір і щоб нормально сісти подумати часу в неме немає. Я весь час зайнята. Я розумію, що це місяць коли потрібно все підтягувати, бо далі навчання ніякого не буде. Потрібно готуватись до ЗНО, а з історії навіть нічого не читала! Я не знаю як я взагалі щось здам! Зараз в школі повна запара. Всі жахливо харять! В мене просто вже немає сил! Я не можу нормально виспатись всі сидять на голові і давлять на тебе. Я просто хочу на декілька днів на безлюдний острів, щоб я зібралась з думками, поговорила з морем, розслабилась, не думала про ці всі проблеми, які мучають мене вже другий рік, читала книжки і просто про щось мріяла. Боже, та в мене навіть мрії пов*язані з навчанням! Просто реально вже не має сил. Заберіть мене хтось! От зараз сижу і прекрасно розумію, що мене ще чекають урокі, заняття матиматикою, яку я до речі теж незнаю як здам бо бабуня вже в село зібралась і як я розумію не дуже часто буде приїжати, запитання мами на рахунок плаття і т.д. В мене вже сплеск емоцій! Я не знаю як з цим всім розібратись!

Боже, а що робиться з нашою країною?! Це жах! Мені соромно, що нею керують такі суки! Я рада, що люди не мовчать, але вибачте це вже занадто! Вони дограються! Тепер я ще більше хочу звідси поїхати!

Вдома все по різному. Буває все чудово, а буває все настільки виводить, що аж мурашки по шкірі. В школі тільки ходиш і трусишся за ді довбані оцінки і з однієї сторони хочеться Нового року, дуже, а з іншого розумієш, що це закінчення 1-го симестру. Настільки все надоїло, так хочеться кудись поїхати!

Я вже не пам*ятаю коли нормально гуляла! Це жахливо! Коли не виходить в Насті, дістаю телефон і хочу комусь подзвонити, але за секунду розумію, що нема кому (Це дуже сумно, навчання-дім, навчання-дім, це все так напрягає!!

Блін, оце ж я давно тут писала! Щось взяла ноут і подумала, а чому б і ні! Зараз листопад і я відчуваю нереальну самотність! Так, у мене є дві людинки яких я безмежно люблю, але всерівно дуже скучно! Одна сидить в Польщі, у мене 11 клас і я зовсім не маю часу на розваги, а коли вони з*являються не має з ким розважитись, тому що у Насті не завжди виходить! Сьогодні я ще не раз сюди напишу. Думок, дужее багато!

Вчора був просто чудовий день! Дякую тобі, моя хороша за тик добре проведений час! Ми кльово пограли в теніс, покупалися, позагаряли, поговорили, подивилися фільм. Все пройшло на ура!

Я також багато чого зрозуміла і переді мною стоїть не легкий вибір, серйозно! Коли я починаю думати про своє майбутнє, мені так стає лячно, я дійсно боюсь того довбаного дорослого життя. Коли мене питають ким я хочу бути, я не маю відповіді на це питання, це сумно!

Вирішила сюди вже все писати. Сьогодні день тупо в жопу, нічього не роблю тільки на манікюр сходила. Але є багато часу, щоб над усім поміркувати. Побажайте мені удачі, а може ще й допоможіть.

Все якось так унило, що навіть не знаю що писати. Сплю, читаю, їм, сижу в інеті. пічяль. надіюсь завтра піду гуляти, або хоча б піду куплю альбом. А після завтра може поїду до бабулі) Сьогодні дивилась Спеши любить. Не перший раз, але плакала як вперше (чудова історія кохання, яка дуже щіпає за душу! треба зі всім розібратись, срочно! от чесно дуже треба!

Давно я сюди писала, дуже давно! Цей пост я присвячую своїм почуттям, про які мало хто знає і про яких я розповідаю, коли хороша мить на одинці з тією людиною. Буває час, коли я відчуваю нереальну самотність. Вже давно я не мала нормальних відносин з нрмальним хлопцем (Мені дуже цікаво, коли я нарешті знайду того, кого зможу по-справжньому полюбити, того хто буде мене берегти і захищати мене, того хто зможе мене пригорнути і я буду почувати себе маленьким кошенятком) Але, скільки б я не чекала - нічого (Я надіюсь, що це станеться найближчим часом, тому що дійсно відчуття самотності мене колись доб*є. А так життя прекрасне поки на дворі і в душі літо! Тільки весь час хочеться нових знайомств, я просто така людина, я люблю слухати історії життя інших людей, пізнавати їх, знаходити нові теми для розмов! ехх…

Ось і настав той період весни коли у мене настає така незрозуміла пічялька. Так хочетьсязнову поринути у те дивовижне відчуття- захоплення людиною. Так хочу поринути у відчуття кохання, коли настане той час, я так хочу це відчути і зустріти ту людину яка розділить це зі мною. Надоїло бути самотньою. Чесно інколи я думаю над цим і стає так сумно так не по собі. Ну невже я не заслуговую на це почуття? А головне взаємне. Сумно…

Кожен вечір я підхожудо свого вікна і дивлюсь на зорі влітку я частіше вихожу на двір. Я люблю це. Місяць, як друг який вислухає, а зірочки його дітки приголублять своєю красою та величчю. Люблю я такі моменти залишитись один на один з собою та зірковим небом.

Ох, Боже, як давно я відчувала це. Це- відчуття літа. Обожнюю його. Залишилось всього два тижні і дійсно розумієш які ці два тижні будуть важкі. Я незнаю як, що мені зробити, але справа в тому, що мені ну прямо кров з носа, як треба ті 10 з географії і права! Ці вихідні були прекрасні, все було чудово, я така задоволена!! Але зараз лежучи я відчуваю смуток, тому що розумію що хороше завжди закінчується і починається поганий період. У мене так завжди, я радію, радію хорошому, а потім бах і погане накриває хвилею, звичайно це також не постійно, але сумно, що хороше з такими переривами…

Сьогодні був нервовий зрив. Просто не вистачає сил на це все. ЗАДОВБАЛО! Хочу літа! дуже дуже дуже

Боже, як мені лінь все робити, тут писати. Я просто незнаю що писати. Просто такого щоб писати ну просто немає (Дні летять і з однієї сторони я радію цьому, бо просто не можу дочекатися літа! Літо я тебе обожнюю давай до мене скоріше! Цей тиждень який зараз буде- це буде повна жопа!От чесно. Мало того що я відкриваю жорстоку дієту так ще й треба виправляти всі всі оцінки! Тому я не буду писати.

Не буду багато писати. Дуже дуже важкий тиждень пишу англійську бай пєрсікі

Ну, що сказати понеділок був такий собі. Початок хороший, почала дієту, поспала. Але Боже як я не хочу в ту школу! Немає ні сил, ні бажання! Ще й вставати в 6 45 аххх… зараз сижу роблю урокі і фак їх так багато! все немаю бажання ще щось про цей унилий день.