HEY KISA

НЕНАВИДЖУ ТЕБЕ

Переспати цю ніч, щоб завтра знову побачити тебе.
Так не може бути завжди.

Мені хочеться і хочеться писати про те, як я тебе люблю. Як хочу до тебе. Писати про тебе немає сил. Не вистачає слів. Але так хочеться і це щоразу муки для мене. Бо ж хочу, але не можу. Для мене ти ще дуже не зрозумілий. Хоча, я знаю про твої звички, про твої вподобання і таке інше. Все це добре знайоме мені.

Досить! Досить! Я собі знаю, іншим не варто.

лягаю тільки спати.
робила проект, який попросила Ольга Василівна.
я звичайно її дуже люблю.
але над цим проектом я ДУЖЕ МУЧИЛАСЬ!
я нереально стомлена.
ніякі урокі не вивчені.
але ж 12 з німецької, пфф.

спіть сухі всі:*

Линия в дали огней
Будь со мною каждый миг
Мы с тобой одна душа
Ветром холодно дышать

Что-то важное внутри
В высь уходят птицы три
Я люблю тебя спиной
Ты останешься со мной

великий пост буде зараз, якщо мені хватить терпіння і бажання.

і так, привіт, блог!
як в мене справи і що нового? зараз я вам усе розкажу.

школа.
оцінки мене задовольняють, можна було б мати кращі, але це ж я і тому немає чого дивуватись.
кожного дня я з моїми " ахуєнними" аднакласнічьками тупо угараємо на уроках і перервах. що сталось? я їх полюбила? чи вони мене? не знаю, але мені так добре і комфортно. напевно, я просто боюсь визнати, що люблю їх.

вдома.
мама дома всі дні. допомагає мені з уроками і це дає результат.
читаю, пишу свої історії.
все стабільно. записалась на фітнес. знаєте, думала це просто і легко, як в фільмах і на картинках. але це важко. можливо важко через, те що я давно нічим не займалась і тупо вбивала свій час цигарками? кумедно це слово звучить по українські. але "сигарети" не вписуються до мого блогу. вони вже просто немають ніякого відношення і до мене. хочеться принаймі вірити.
заговорила - захотілось.
подумала - захотілось.
тебе також.

а що ти? ти АБСОЛЮТНО нічого. а мені так прикро. так прикро! що хочеться голосно(тихо) кричати від болю. рушиш всі мої надії. може і на краще. але зараз я відчуваю себе слабкою і зруйнованою. ти просто ТУПИЙ! всім відомо, що хлопці відстають у розвитку порівняно з дівчатами. і це вірогідність того, що ти ніколи не дізнаєшся, що я відчуваю по відношенню до тебе. знову прикро, та я вже звикла.

плани на вихідні.
про них я змовчу, щоб збулися.
тому бажаю вам гарно і добре провести вечір п`ятниці та суботу і неділю!!!

привіт, привіт, привіт!

мені немає, що написати
тому, великий пост буде в п`ятницю

тепер дзвонить кєра.
ТП.
як вона мене харить.

/беру трубку/

бляяяяядь. завтра на хімію.
ще й з мамою хотіла поговорити.
добре, що вона зараз не вдома.

паніка, паніка.
тато дзвонить.
ПАНІКАААААААААААААААААААААААААААААААААААААА!

ну і водночас радість. ну нарештіііі.

В мене дуже ахуєнні друзі!!!

настрою як такого хорошого немає.
планів як таких класних немає.
цілий день я присвячую урокам, бо завал жахливий.
з такими темпами я опущусь до - 100500 рівня.
а мені треба виправлятись.
вчора був день прибирання, а сьогодні навчання.
тепер зачастіше так будуть проходити мої вихідні.
бо тепер хуй на навчання я вже покласти не зможу.

Щодня прокидаючись вона відразу вмикала комп’ютер. Ні, вона не чекала повідомлення ні від кого. Вона читала так звані «книги». Історії нікому не відомих людей. Вона живилася цими розповідями. Не жила своїм життям, вона жила мріями. Співала птахам, шепотіла морю. Не розуміючи нікого, хотіла зрозуміти себе. Усміхалася, в думках помирала. Смішила всіх, - так вона чудова актриса. І ніхто цього не знав. Не знає і досі..
Щодня прокидаючись вона відразу вмикала комп’ютер. Вона писала не думаючи, розповідала усе і всім. Ні. Не усе. Та усім. Така маленька, наївна та дурна. Лягала раніше в ліжко, щоб побільше помріяти, - поринути в ідеальний для неї світ. Любила тишу. Сиділа вдома. Не вміла довіряти, але довіряла всім; не вміла пробачати, але пробачала всім. Слабка. І ніхто не знав..
На замерзлих вікнах малювала свою історію, і досі читала історії інших. Нічого не виходило. Ніхто не вірив, ніхто не слухав. Лише пташки, лише море. Вона боялася, але усміхалася. Актриса. Мама дивувалася, але мовчала. Пройде. Не пройшло. Її розуміла музика. Та й вона інколи просто відверталась від неї. До нудоти. Пташки відлітали. Але повертались. Вірні. Батьки не розуміли. Крики. Їй важко було промовчати. Та вона все мовчала. Така ж наївна. Усім вірить, крім себе. Люди тікали від неї. Вона зі слізьми відпускала.
Росте. Щодня прокидаючись вона вже не вмикає комп’ютер. Не читає на комп’ютері. Купує книги. Тепер не шепоче, а кричить морю. Повністю видихає, так і не вдихнувши толком. Хоче самостійності. Дурна. Досі всіх смішить. Вічна роль. Одна. Актриса. Кричить у небо. Пташок нема. Вона пробачила. Їм. Собі. Закохується. Та мовчить. Тримає у собі та вбиває щосекунди. Батьки мовчать. Вона втікає від себе. Мала ще. Все шукає нову роль.
Все таки вона мала наївна актриса.

Що в мені не так? Від чого ми не можемо бути разом? Ні, я не буду змінювати себе.
Мені лише цікава причина і тоді я буду знати хто тобі потрібен більше. Яка вона?

Урра! Урра!

Ты снова читаешь меня!
Вернулась, родная: *