HEY KISA

привіііт, miukate , надіюсь ти надовго)
слідкую у відповідь, мені подобається твій блог: 3

п.с. за останні 3 дні в мене 3 слідкучих. щось новеньке. але це дуже приємнооо.

сльози на очі. мені не добре. не можу себе заспокоїти. не розумію і половини того, що робиться. зі мною однозначно щось не так. робиться не зрозуміло що. я сходжу з розуму. сльози на очі.

задую осінні канікули. це були найкращі осінні канікули в моєму житті. я скучила за С, О, Ю. навіть за ними. бо мені було добре і весело. я розуміла, що не сама. я сміялась з їхніх слів. на очі тоді навертались сльози від сміху. тоді я не стримувала себе! було кайфово. не описати як.

знову Чайка. найкраще і найгірше що зі мною може бути це ця улюблена/хуйова Чайка! там всі мої літні спогади. хочеться туди поїхати, щоб знову все згадати. хочеться поїхати туди і кричати від болі і від радості. тертись об стіни. хочеться і все. піти сісти в ту альтанку і ревіти. пройтись територією. ммм. було б неперевершено.

це напевно від " моєї любові" мені так хуйово. ти не тримаєш і не відпускаєш.

в колонках Asaf Avidan – Different Pulses викликає сльози на очі. знову і знову.

я втомилась. треба переглянути фільм і тоді я зможу відволіктись.

завтра мене чекає хороший день.
спокійний і приємний. в цьому я можу бути впевнена

добра всім:3

хай вам буде краще, ніж мені.

думаєте, ви мене зламали? думаєте, незабаром наді мною замайорить білий прапор?(але ж ви й не знаєте такого кольору, як білосніжний, в своїх руках ви несете лише колір смерті!). вважаєте, що скоро від знемоги я прошепочу "здаюся" і ви зробите з мене маріонетку?

забагато захотіли. весь світ захопили ще й мене переможете? ха. всі ті нещадні удари, які ви нанесли з спини, весь той свинець, який вилетів з ваших револьверів і залишився в моєму тілі, зробили мене сильнішими. тепер мене не здолати. так, я візьму білий прапор, знамено світла, гордо піднімлю голову і піду вперед.

побачимося в фіналі.
ви програєте. обіцяю

Пора б вже навчитися розрізняти людей. Бачити, кому ти по-справжньому дорогий, а кому, як звичайний предмет для використання. Хто щиро тебе любить, а не тоді, коли вигідно полюбити на час. Хто прийде, коли тобі потрібна допомога, а не коли людина щаслива і без тебе. Хто мовчки буде робити тебе щасливим, а не кидати порожні обіцянки на вітер. Таких людей потрібно цінувати завжди, тому що завдяки таким людям у світі править Любов.

Іноді так шкодуєш, що говорив дорогі слова, дешевим людям.

Ти знала все і я знала все. Я тобі довіряла. Довірила, те що знають не багато. Обожнювала наші літні телефонні розмови. І дико сумувала за тобою літом. З тобою зажди було весело і добре. Інколи і не спокійно, але в хорошому значенні. Але коли прийшла клята осінь, все почало змінюватись. Ми стали далі один від одного. І тоді вже ніяких секретів. Просто не було. Зараз в тебе був важкий період. Я підтримувала тебе, як могла. Я щиро хотіла допомогти тобі! Я турбувалась! Робила це як вміла, але всі знають, що я нікудишній розрадник і піклувальник. Я не знаю, як мені треба було зробити, щоб розрадити тебе. Я дійсно цього хотіла! Але з часом це набридло. Я думала не так, як мала. Хід моїх думок і дій нарушився. І ти здалась. Ти просто використала мою довіру проти мене. Так не робиться. Я дуже хочу, щоб наші відносини налагодились. Хочу довіряти тобі. І щоб все було, як завжди. Я тебе люблю. Віриш?

З часом все налагодиться.

мені просто було мало
тебе завжди мало, коли поряд інші.
не вдається сказати, що хочу.
завжди надіюсь
і завжди все марно.

я так люблю тебя.
даже не знаю за что…
может за то, что ты просто есть?
может ты смысл моей жизни?
когда ты грубишь мне или кричишь.
весь мир для меня рушится.
я теряюсь.
я просто тебя люблю.
люблю твой голос.
твои глаза.
улыбку, взгляд.
твой смех.
и всё в тебе люблю я.
ты просто будь со мной.
рядом.
и просто знай, я без тебя не могу.

Хочу воспользоваться возможностью поздравить Катеньку с прошедшим днем рождения! Желаю тебе всего самого вкусного и хорошего! Чтобы люди которых ты любишь отвечали тебе взаимностью и только. Пусть у тебя все будет как только можно лучше! Прости, что так поздно, но лучше поздно, чем никогда.
Еще раз с прошедшим, роднуля:*

Від серця ніби щось відірвали. Не вгамуюсь я ніяк. Мені цього довго ще не зрозуміти. Хочеться вже вилити душу. Так хочеться! Вже вкотре я сама себе загнала в глухий, тупий і чорний куток. Не можу вибратись ніяк. Хочеться вже на волю! Ця клята хвороба ще більше знесилює мені і збільшує мої страждання. Збільшує хвилювання про те, як там ті кого люблю. Чи не забули вони мене. Хоча деякі не знають мого дійсного відношення до них. Треба набратись сміливості і сказати. Байдуже якщо не зрозуміють і засміють. Я заспокоюсь. Але спочатку декілька днів проведу в неймовірній депресії. Ну а потім постараюсь забути. І далі в мене вже будуть інші проблеми. Час від часу звичайно, що буду згадувати, але не буду так вже перейматись. Це все буде, якщо вийде не на мою користь. Ну а якшо ж на мою, то мої пости будуть переповнені щастя і радості. В них будуть вкладені хвилювання і всі приємні емоції. Ніби нове життя. Якось буде так.

Взагалом зараз мені не живеться щось. Багато того, що наболіло. Але я навіть не знаю, що саме і як мені буде потрібно вилити ту заповнену гамном душу. Але ж якось воно буде. Приємне за цю неділю тількі вчоранші телефонні розмови. Дуже вже вони мене насмішили і порадували. Мені було добре. З тобою так завжди. Навіть по телефону.

Всім щастя:*