морг затонувших

умиреть бы под чтение любимой книги

совмещать вечерние пробежки и курение просто охуенно

I burn when I do the things I do for you
Forever, the night, it's all for me now,
I'm sure that one day I can get you…
All that you lost

он всегда упрекал меня в том, что я слишком депрессивная, хотя сам такой же, с вечным нытьем "почему я один?" и похуй, что я могу все бросить и приехать к нему

що тепер? твоїм зв'язкам критично бракує крику -
тиша гусне й стікає смолою по моїх щоках,
протікає крізь небо, забруднює чисті ріки.
скоро ніл почорніє - мовчи і покірно чекай.
твоїм крижаним зв'язкам критично бракує крику.

що тепер? моїм вухам критично бракує звуку.
хочу вірити: ти кричиш, просто я - глуха.
ці метелики у животі - найстрашніше сеппуку.
потемніла ікона застеріга від гріха,
та моїм змерзлим вухам критично бракує звуку.

що тепер? нашим ранкам критично бракує "разом".
із котячою ніжністю кігті розорюють шкіру
і у борозни сіють червоне насіння образи,
а врожай не чекає весни і не відає міри.
нашим ранкам - ти віриш? - критично бракує "разом".

що тепер? нашим ранам критично бракує солі,
і ця прісність отруює серце, неначе стрихнін.
у шаленій гонитві наввипередки за красою
забуваємо про відмову свою від брехні.
цим роз'ятреним ранам критично бракує солі.

що тепер? моїм нервам критично бракує слова,
від якого відхрещуюсь, мов од ісуса, втретє,
заморожую у байдужості, потім знову
витягаю назовні і бережу у секреті.
моїм порваним нервам критично бракує слова.

що тепер? твоїм зв'язкам критично бракує крику.
я так близько, що скоро вподоблюся твому ребру
і вросту тобі в груди, мов зайва струна у скрипку.
обіцяй закричати хоча би коли я помру.
твоїм твердим зв'язкам критично бракує крику.

ненавижу задыхаться от чувства, будто кто то ковыряется в моих внутренностях

Киев, 1970

сама Анастасия Сова начала за мной следить, я умер

If I cut off your arms and cut off you legs would you still love me anyway?
If you're bound and you’re gagged, draped and displayed would you still love me anyway?
Why don't you love me anyway?
Why don't you love me anyway?

как перестать себя резать?

Я УМИРАЮ

На счёт "четыре "
Погасим свет
Любовь в сортире
Смерть на обед

Оттенок скорби
Причал обид
Я мог быть гордым
Но я разбит

Стекают капли
Вниз по стеклу
Кого обнять мне
Когда помру?

Усталый праздник
Не наша жизнь
Клубок из грязи -
Твой сектор-приз

Авва, Равви

Вера давно сгнила,
Идеалы уже не те;
Нищая родила
Вечную скорбь на кресте.

Стигмы и карнавал.
Верить кому на Земле? -
Медленно рот открывал
Чужой человек в петле.

прочла практически все стихи Лермонтова, после проплакала практически час

аве литература !