rumble

Как же хочется больше взаимности, для меня мало того, что для тебя много

Вулиця довжиною у одне “пробач”.
(Леона Вишневська)

У кожній літері твого милозвучного імені,
на шиї, вустах, від переднісся
до самого тімені
сидить по одному хтивому бісові.

Кожен дотик твій залишає бруд,
поцілунок – терпкий післясмак отрути.
Та чомусь…
завжди найбільше боюсь лиш
того, що тебе відберуть і що колись
мені доведеться тебе забути.

Нехай
за плечима стільки горя та болісних втрат,
проте, я в одному лиш слові серце своє вмістив.
Знаєш, ще надто рано, рідна моя, облиш…
ще не пора від безпорадності вщент спалювати мости.

и это правда.

пока в тебе живёт решимость - действуй. иначе она скоро пройдёт, а ты так и останешься топтаться на старом месте

Іноді між людьми можна поставити апостроф.
(Леона Вишневська)

Порожня і тиха вечірня пристань,
тільки чорнильний метелик,
наляканий вітром, ніжно спорхнув з руки.
Цим спокоєм кортить вдавитись, кортить
від розпачу землю гризти…
Невже сум буває настільки гірким?

Серце поволі всихається між лещатами
гніву й байдужості.
Ти тільки поверни ключ – механізм
його вправно розчавить.
Читай мої жести, нехай спогади виїдає
почерк – кострубатий, надмірний, чалий.

Це ж не кінець, крихітко, це тільки його початок.
Люди чекають роками,
а тут вирішальна всього лиш мить.
Кажуть «переболить», проте, надто важко втрачати
того,
хто зараз без тебе щасливий…В чужих обіймах солодко спить.

— нет, сегодня я не могу, давайте никогда.
никогда вас устроит?

Не знаю, что хуже — когда человек уходит из жизни совсем, и ты знаешь, что никогда его не увидишь, или когда он уходит только из твоей жизни, а ты знаешь, что он где-то есть, и иногда даже встречаешь его на улице.

ничто не заменяет старой дружбы. годы не прибавляют друзей, они их уносят, разводят по разным дорогам, время испытывает дружбу на разрыв, на усталость, на верность. редеет круг друзей, но нет никого дороже тех, кто остаётся.

как же это все знакомо-_-

Терпеть не могу это состояние: ждать как будто уже нечего, а все равно ждешь.

— и что ты в основном делаешь, когда я ухожу?
- жду, когда ты вернешься

как понять эту ебаную жизнь, если человека, который тебя обидел хочется не отпиздить, а обнять.