Птицами

Сьогодні зважувалась.Результат порадув, навіть дуже.Мої старання дались в знаки) 55,5/175:*

Наступний тиждень буде "веселим" і добіса виснажливим.Поїздки в Одесу, Вінницю, Тепнопіль, Івано-Франківськ дадуться взнаки.Безсонні ночі, невиспана я і мама, черги, куча абітурієнтів і витрачені нерви.От за що я "люблю" моменти вступу в вузи.

Мене назвали "мамою". Сижу з Матвєюшкою на лавочці, іде якийсь кєнт(він був трохи не тверезий, я так зрозуміла), і каже: -Прівєт мамаша, як синулю твого звати?. -Добрий день, Матвєй. -Скільки років тобі, Майтвєй? -4. -То тобі скільки?Не більше 18?Не рано? -Дядьку, то не моя дитина.Я не мама.Брат мій) І я взяла Мітю, і ми пішли додому.Зараз ще бабусею назбуть.Ні ні, не треба так.

Найгірше Їхати повз твій будинок.Бачити до болі знайому вулицю, лавочку, гойдалку.Відразу хочеться плакати, дивлячись на це.Але не можна.Не варто показувати наскільки ти слабка в такі моменти незнайомим людям.Та тримати в собі-тяжко.Але всім начхати хто ти, як ти, де, з ким, чому, коли і навіщо ти.Люди тепер такі.Але не всі.Водій маршрутки мене здивував.Коли я зайшла в салон-він був пустий, там тільки сидів і їв морозиво дядько, як виявилось-водій.Звати його Льоня.Він питав звідки я, куди їду, що робила, куди і на яку спеціальність буду поступати.Я розпитала про його життя.А ще він давав багато порад."Шукай хлопця собі, який не буде тебе ображати і не буде ображатись на тебе.Бо то не хлопець тоді, то тряпка, якщо ображається часто.Знаєш, всі зраджують, вірних мало(то я про хлопців зараз), але якщо він тебе поважає і не ображає-то з ним можна жити.І хай би не пив, а то навіщо тобі оці почорнілі від горілки нєгри?Ти гарна дівчина, ще й добре я так поняв, тобі треба хлопець з машиною і квартирою.Я тобі кажу як знаю, бо я вже маю опит в житті". А ще другий раз чекала свою чергу з одним хлопчиком.Говорили, сміялись, але я так і не знаю його імені.Знаю, де живе, скільки років, що любить/не любить.А як звати-ні.Моє ім'я він давно вже прочитав на мед.карточці.Але приємний хлопчик.І він сказав, що в мене класна мама.Він запам'ятав її з минулого разу, і сказав, що вона весела і бойова)

Шкодую, що зробила це.навіть дуже шкодую.Це дурний вчинок.Одна з найгірших помилок.Можна все виправити, але не хочу.Поки що.На все свій час.Але потім буде пізно.І я не знаю, що робити.Дурна ситуація.не можу зрозуміти, чи треба мені це все?Може, я дарма ганяюсь за своїм "щастям"?Може дарма я зациклилась на одній людині і не помічаю нікого навколо?Може драма як собака вірна людині, яка плювати на мене хотіла?Напевно, дарма.Але я однолюб.Коментарі зайві.

Останнім часом щось не те.Змінилось відношення до багатьох людей.Навіть до найрідніших.І то не в кращу сторону.Постійно зриваюсь, злюсь на все і всіх.Найбільше серед друзів попереписках це відчуває вона-моя мала.З'явилась думка видалитись з вк, але сама розумію, що швидко відновлюсь, бо я задрот.Але якось треба змінювати те, що єзараз.Ізолювати себе від вк, від спілкування, аби не наговорити лишнього.Досить і того, що я своєю щирістю(як кажуть) сприяю втраті дорогих мені людей.А це не класно.Це тупо.

Вже вдруге засинаю біля 4 ранку, бо не знаю навіщо перед сном п'ю каву без цукру, і мене вставляє.Безсонні ночі.А ще місяць світить прямо на моє ліжко.А напевно перевертень, ахах.Вчора подивилась 3 фільми, сьогодні 4 і нз які.Навіть назв не знаю.Дивилась, аби вбити час.Заснула в 04:10.Проснулась в 8:30.Розбудив малий, і я більше не знаснула.І весь настрій в сракотєнь.

Прокинулась в ліжку з малим.Він обняв мене і заснув.Потім як сам встав, каже:"я ждал пока ти проснешся, и не дождался и уснул.ты так долго не спи, мне не с кем играться".Отак буде щоранку) зате я буду прокидатись не сама:*

За цю ніч багато що змінилось.Мої погляди на ті чи інші речі багато чим відрізняються від тих, що були раніше.І здається, це на краще.Так легше буде.Принаймні комусь, а не мені.

Всі мої плани, як завжди, лишились всього лише мріями.Цього літа мала їхати за кордон до рідних, але враховуючи те, що я неповнолітня-мені не дали дозвіл на виїзд без батьків на тривалий час.Я розчарована, а мама вибачалась.Обіцяла, що я поїду в Білорусію.Якийсь нещасливий тиждень загалом.Хорошого-нічого, поганого-добіса багато.

Через годину до нас приїдуть родичі з Білорусії.Малих(4 і 11 років) залишають в нас на літо.З Матвєюшкою я буду за няньку, а з Настьою буду за подругу.Відчуваю, що літо "вдасться", і я буду лягати спати до 00, бо вони мене будуть виснажувати.Я люблю дітей, не дарма ж мама працює в дит.садку.Але якщо їх двоє, і різних років-то я не витримаю.Як кожного разу буду злитись на малу, і обіцятиму купити їй квиток в Білорусію, або сама нафіг поїду туди.