Найгірше Їхати повз твій будинок.Бачити до болі знайому вулицю, лавочку, гойдалку.Відразу хочеться плакати, дивлячись на це.Але не можна.Не варто показувати наскільки ти слабка в такі моменти незнайомим людям.Та тримати в собі-тяжко.Але всім начхати хто ти, як ти, де, з ким, чому, коли і навіщо ти.Люди тепер такі.Але не всі.Водій маршрутки мене здивував.Коли я зайшла в салон-він був пустий, там тільки сидів і їв морозиво дядько, як виявилось-водій.Звати його Льоня.Він питав звідки я, куди їду, що робила, куди і на яку спеціальність буду поступати.Я розпитала про його життя.А ще він давав багато порад."Шукай хлопця собі, який не буде тебе ображати і не буде ображатись на тебе.Бо то не хлопець тоді, то тряпка, якщо ображається часто.Знаєш, всі зраджують, вірних мало(то я про хлопців зараз), але якщо він тебе поважає і не ображає-то з ним можна жити.І хай би не пив, а то навіщо тобі оці почорнілі від горілки нєгри?Ти гарна дівчина, ще й добре я так поняв, тобі треба хлопець з машиною і квартирою.Я тобі кажу як знаю, бо я вже маю опит в житті". А ще другий раз чекала свою чергу з одним хлопчиком.Говорили, сміялись, але я так і не знаю його імені.Знаю, де живе, скільки років, що любить/не любить.А як звати-ні.Моє ім'я він давно вже прочитав на мед.карточці.Але приємний хлопчик.І він сказав, що в мене класна мама.Він запам'ятав її з минулого разу, і сказав, що вона весела і бойова)