Птицами

В мені прокинувся синдром гопінка

Як же добре, коли навколо ні душі, і я спокійно можу насолоджуватись тишою. Найприємніше відчуття-відчуття абсолютної свободи, коли за тобою ніхто не наглядає, не спостерігає. Люблю моменти, коли сидиш на балконі біля відчиненого вікна, в улюбленій братовій розтягнутій футболці, з чашкою гарячої ароматної кави, і спостерігаєш за нічним Луцьком.Це просто нереальні відчуття спокою і безтурботності.Тоді всі проблеми і переживання відходять на задній план, і в думках тільки хороше, тільки приємне.Такі моменти хочеться розтягнути на все життя.Може, перенести на балкон ліжко, і жити там?Це було б неймовірно.

Не вистачає часу на життя

Надя закохалась в працівника на складі, за яким спостерігає з вікна, але марозиться познайомитись.Тож Снєжка вирішила діяти.як саме?А отак:відкрила вікно і "ей, ви, да ви в чорних штанах, ідіть сюди будь ласка", той хлопець йшов і їв банана, моя фантазія не мала меж. "привіт дівчатка, що таке?" і тут почалась довга розмова, в результаті якої він попросив не Надін, а мій номер.Надя образилась, бо думає, що йому я сподобалась з першого погляду.Він гарний, навіть дуже, але…мені ж якби обі подобається.І якщо не з ним, то ні з ким.Такий принцип у мене.

Цілий тиждень сняться сни жахів.Або я когось вбиваю, або мене хтось вбиває, або помирає хтось з рідних чи близьких.І весь біль я відчуваю на собі.Сьогодні, наприклад, снилось, як мій брат різав мене ножем, шмагав до крові, що я проснулась від уявного болю.Пішла в ванну і оглядала, чи немає ніде порізів.Сни схожі на реальність, і це дуже лякає.Мені страшно лягати спати, бо знаю, що знову буде боляче.

З Вітою останнім часом якийсь напряг.Ми не можемо нормально переписуватись, давно не зізвонювались.Лайки-от і все наше спілкування. Враження, що я її втрачаю.І це відчуття не слабшає, а навпаки, сильнішає з кожним днем. Два роки дружби коту під хвіст?Якого хуя я сижу і ніфіга не роблю?Чого я не можу їй написати і поцікавитись що і як? А того, що я йобнута на всю голову

Я почала матюкатись як сапожнік.І все через ту хуйню вдома.Мама сьогоднішнім своїм "настроєм" мене добила.Якийсь день вбивства Снєжки-пєльмєшки.Ну чого якщо щось станеться погане, то в один і той самий день? Чого не можна так:понеділок-вдома, вівторок-на навчанні, середа-в особистому, четвер-ще щось і т.д а то все на кучу.Нічого так, що мої нерви не витримають цієї фігні?Та нє.Ти ж супервитривала Снєжка

Тільки Снєжка може холодною осінню купити 1 кг морозива і з'їсти його за вечір, ібо істєріка.

Перестань мене зайобувати з тим Абрамом!"як він на мене дивився?", "а часто дивився?", "що ти думаєш про сьогоднішню його поведінку?".Бля, розбирайтесь саменькі, не діти ж.Я ж тобі не нию про свої відносини/їх відсутність, про обі.Ти ж навіть не знаєш, що в мене проблеми.Для тебе їх у мене нема.І це добре.Значить я ще непогана актриса. І говори поменше, а то мені ду е болить голова від твоїх розповідей.Мало того, що ти одне і те ж саме розповідаєш щодня по кілька разів.Я вже на пам'ять вивчила всі твої історії з життя за два роки.Можу книжку написати"найкраще я вмію пікатись і ляпати язиком".

Оце ж день.Ми я дибіли прийшли не на ті пари, і сиділи на англійській як дибіли.Да, то наша доля.Але суть не в цьому, а в тому, що після пар мене розізлила господарка настільки, що я ладна була її вбити кухонним ножем.Невже вона має право ритись в наших речах??Я не можу тепер її і бачити, дуру.Може це і з моє сторони неправильно обзивати її, але вона зробила просто дурну річ.Я аж плакала, бо це дійсно образливо.Мої батьки ніколи не риються в моїх речах, а то чужа людина.Тьотя Оля, ти йобнута егоїстка, чи що?Ти не маєш права.Ми платимо вас не за те, аби ви лізли в наше особисте життя і випитували з ким я говорю по телефону, як там у мене вдома і т.д.Брєд, але мене це зацепило.І надю також.Ми мусили йти на вулицю, і сидіти там добрих дві години, аби довше не бачити тут видру.Звонили, жалілись батьками, шукали нову квартиру, але безрезультатно.На жаль( а ще в мене була істерика.Але не така, як у нормальних людей, а особлива. Я зайнялася пробіжкою, що дядько каже:"ох яка спортсмєнка", потім я качала прес, кружилась як сніжинка, стрибала в кущі, що хлопці біля приватбанку ржали з мене.Потім я тіскала бездомного кота, бігала за собакою, танцювала на вулиці.Загалом, була схожа на дибілку псіхічку.Хлопчик, той, що ржав, пішов за мною, поки я бігла.Виявилось, він живе в сусідньому будинку.І він потім знов ішов, і усміхався, а я йому у відповідь.Мені соромно за свою поведінку( але то істєріка

Щастя аж пре, коли ти написав"вибач, що вчора не відписав".Звичайно вибачу.Як тебе не вибачити? Хоча вчора всю ніч думала, що я такого зробила, що ти ігнориш?вже думала видалитись з друзів нафіг, але де там, я б здохла.Та ну.А сьогодні прийшось написати(Наташа попросила), то я це і зробила. Ех, чогось як нещастить, то нещастить

Я сьогодні, як то обкурена.Мені було настільки весело на облікові і аудитові, що мене вигнали з аудиторії. "Лавринюк, вийдіть будь ласка на кілька хвилин, зберіться, і зайдіть" я одягнула курточку і вийшла, прогулялась.Зайшла-мене викликали відповідати.І що?Поставила "4".І я сиділа ржала далі.Вона дивилась на мене, як на дурну.Хоча я і є дурна

Бо зранку я трохи померла

Завтра до нас мають приїхати гості, і Снєжка з мамою цілий день готують різні страви.Я навіть торт робила, смачнющий такий(бо вже куштувала разом з татом і котом). Мама змушувала їсти м'ясо, а я вперлась, і сказала, що нініні.Почала їй розказувати свою теорію про м'ясоїдів, і запитала, а чого ми не їмо трупи людей?З них же так само можна катлєткі зробити, голубці.Мама вигнала мене з кухні( я канібалка, чи що) але сенс не в цьому, а в тому, що в нас їжі в холодильнику на тижнів три, якщо не більше. І я явно розкабанію ще більше.І так вже набрала два кг, які мені аж ніяк не треба

Вадік, ти відверто мене дивуєш.Я була змушена навіть тобі про це сказати, на що ти відповів:"маю ж я коли небуть бути для тебе справжнім братом". Діло було так:цілий ранок я ходила і нила, як хочу морозива.Але піти в магазин не могла, бо було трохи кепсько.І тут я ахуєла, коли брат приніс мені відерце мого улюбленого фісташкового морозива і мінеральну воду."На мала, тішся".І я тішилась, як дурна.Кажу до мами:"це ти йому сказала купити"?А вона і не шарить про що я.Каже:"що купити?".Видно в Вадіка дійсно прокинулись людські "братські" почуття.Дивно це, однако.Раніше такого якби не було, і я навіть не надіялась. А ще він сьогодні мені сказав, що збирається одружуватись.Але на кому, не сказав.Правда, не зараз, а трошки пізніше, ібо хоче заробити грошей, аби нормально відсвяткувати.Я просто вражена його поведінкою.Аби тільки нічого не змінилось.Амінь:*