Оце ж день.Ми я дибіли прийшли не на ті пари, і сиділи на англійській як дибіли.Да, то наша доля.Але суть не в цьому, а в тому, що після пар мене розізлила господарка настільки, що я ладна була її вбити кухонним ножем.Невже вона має право ритись в наших речах??Я не можу тепер її і бачити, дуру.Може це і з моє сторони неправильно обзивати її, але вона зробила просто дурну річ.Я аж плакала, бо це дійсно образливо.Мої батьки ніколи не риються в моїх речах, а то чужа людина.Тьотя Оля, ти йобнута егоїстка, чи що?Ти не маєш права.Ми платимо вас не за те, аби ви лізли в наше особисте життя і випитували з ким я говорю по телефону, як там у мене вдома і т.д.Брєд, але мене це зацепило.І надю також.Ми мусили йти на вулицю, і сидіти там добрих дві години, аби довше не бачити тут видру.Звонили, жалілись батьками, шукали нову квартиру, але безрезультатно.На жаль( а ще в мене була істерика.Але не така, як у нормальних людей, а особлива. Я зайнялася пробіжкою, що дядько каже:"ох яка спортсмєнка", потім я качала прес, кружилась як сніжинка, стрибала в кущі, що хлопці біля приватбанку ржали з мене.Потім я тіскала бездомного кота, бігала за собакою, танцювала на вулиці.Загалом, була схожа на дибілку псіхічку.Хлопчик, той, що ржав, пішов за мною, поки я бігла.Виявилось, він живе в сусідньому будинку.І він потім знов ішов, і усміхався, а я йому у відповідь.Мені соромно за свою поведінку( але то істєріка