caeakbscdiscdjnsnd

Карочє рібята, люблю я писати бидло пости, де на україньску мову просто срати. Покладаю величезні надії на це літо. Величезні, бо ж блять в мене більше не буде літа. І так, обіцяю собі, що буде ахуєнно. Зараз грає SOHO ROOMS – DJ Jim - I am a Bitch (mixed by Dj Fashion). ЛІТО, Я ЖДУ ТІБЯ, ДА !!!

Перечитую факти, що писали одне про одне. Тепло на душі стає і водночас так гірко. Що ж коїться з нами. Я так боюся дорослішати. Все так помінялось навкруги. Вже через рік мене може тут і не бути, а я так боюся цього. Здається я любила зміни, що ж так зараз я нажимаю на гальма? Взагалі мало почала писати. Я чекаю тієї купи гімна, що натоплюється в середині і викидаю все й одразу. Я переймаюсь за те, що більше не зможу робити того, що роблю у свої 16. Хто тебе кохатиме? Хто знайде мене серед інших. Нужбо, скажи мені! Такі хвилини меланхолії б’ють сильно та влучно. Я хвилююсь, знай це. Переглядаю жж і дивлюся, як багато в ньому гімна, але ж так добре стає, коли читаю про літо, про своїх давно вже не друзів, про себе, яка міняється щодня. Зараз закидую свій блог різними фотографіями аби ж інсценізувати своє/його життя. Все добре, багато кольорових фото. Менше тексту, бо буде все ясно.

Между нами, как говорится, зарождалась любовь.

Ну, мой день начался очень рано. Я не спала еще в 3 часа, слушала музыку и все такое, потом как-то уснула. Проспала первый урок физкультуры, ну а на второй само собой хотела идти. Но, не тут то было, мне звонят и говорят, что все убегают с уроков, ну я думаю, что я одна буду там делать, и направляюсь в сторону одного кафе, где вечно мои блядоодноклассники прогуливают уроки, играя в карты. Но, перед тем, я сказала с утра маме, что все прогуливают, и я не знаю еще, куда я иду. И заметьте, я не соврала, а могла. Ну, короче прошло пару минут и я уже с моими ребятами. Как я узнаю, что прогуливать пошли не все, и осталось в школе где-то 4 человека. И блять, звонит мама и говорит где ты, я, мол говорю, прогуливаю. Она такая, что? Я ей говорю, что я не крыса, и не собираюсь сидеть там одна. Ну, короче сам факт в том, что она сказала, если кто-то был в школе, то я буду наказанной сто блять лет. И как я могу ей что-то еще рассказывать или доверять, о чем речь вообще? Ну, короче, к чему я вела. БЛЯТЬ, АХУЭННОЕ ДОБРОЕ УТРО.

Я ЛЮБЛЮ, КОЛИ МЕНЕ ОБІЙМАЮТЬ.

Выходя с дома поздно вечером, я открыла двери ключом, потом - закрыла их. И ушла. Я так и не вернулась. Нет того замка, который принадлежал бы для моих ключей. Так как и человека того нет. Я ушла, так и не вернувшись. Меня зовут Саша. Но чаще всего я вспоминаю, что Александрия. И лучшее лето – это смерть в конце него. Я так и найду ключи от своей двери.

Краще я тебе взагалі б не знала. Легше було б.

Складно мені якось, і нечесно все навкруги. Мене вивертає від цього фальшу, мене нудить від цих розмов, мені не приємно від твоєї брехні, взагалі все змінилось, і не в кращу сторону, що ж так. Мені немає з ким говорити, та все залишається, мов той остад на душі, мені не те щоб б боляче, мені абсолютно рівно. А от це залишиться на твоїй совісті. Я просто навіть не розумію, як так можна було вчинити, ну хіба я заслуговую на таке? Згинь з моїх очей, я не хочу тебе знати.

Що ж це робиться, я не знаю. Що з моїм життям? Боже, дай мені сили. Я плачу. А від чого? Ці стіни давлять, ці люди тиснуть. Звільніть мене від цього, прошу. Божее, знав би ти як мені треба просто впасти в твої обійми, і мовчати стільки скільки буде треба. Набридло терпіти, я хочу сказати це, але у горлі, наче щось душить і тисне в грудях. Назви мені причину любити тебе. Я боюсь майбутнього. Вибач, мам, що кажу тобі такі образливі речі. Це просто самозахист, знала б ти у якій я халепі зараз. Боляче. Я плачу. Наче стало легше, але легше не буде, це лише ілюзія щасливого дитинсва. Дивись на мене і плач. Млію коли згадую, літо де ти? Боже, допоможи мені. Кінець так швидко, самогубство так просто. З мене нікудишня людина, все догрались.

Справді, мені є, що написати/сказати, але для кого? Сьогодні говорячи з тобою, багато чого взнала. Дуже приємно, справді. Я така, якою є, і тут нема чого приховувати. Я думала довгий час, що я втомилася від усього цього, але ти начето все пояснила. Я роблю те, що хочу, і мене не єбе.

Чудооовий початок дня, навіть не зважаючи на те, що сьогодні на мене дуже кричала кера, і була до нестями сита моїми абсурдними виправдовуваннями, хех. Взагалі, сьогодні і виспалася, і встала, як кажуть з "тієї ноги", клас клас. Я люблю цей початок неділі, все якось добре, аби не наврочити, чьорт. Так, ось, гулятии. О, доречі, я виправила свої оцінки, хороші вже такі стали, взагалі я аж сама дивуюсь, коли я встигаю вчитися?) Довечора, любі котинята.

Бляяяять, ну нахуя писала, ну блять. Скажи мені Саша, ну нашоо?
дура я.

Боже, як зараз добре.

9 днів до весни. Живу кожним днем, але не дихаю. Все здається добре, але не так як хотілося. Колись я не могла навіть і уявити, що буде саме так, як сьогодні. Недарма кажуть, що людина сама створює свою долю. Висновок: з мене митець ніякий, хоча. Дякую, що хоч так, бо могло би бути гірше. Мені здається добре, але все ж таки, я не можу сказати, що я щаслива. Швидше б літо, ось тоді я і буду щаслива. Хочу дихати вільно.Частина 2.

Мало пишу, дивно якось, хоча є багато чого розказати. І річ яка мене турбує день у день - це час, який нахуй кудась сйобує. Я не хочу дорослішати.НЕ ХОЧУ.