Що ж це робиться, я не знаю. Що з моїм життям? Боже, дай мені сили. Я плачу. А від чого? Ці стіни давлять, ці люди тиснуть. Звільніть мене від цього, прошу. Божее, знав би ти як мені треба просто впасти в твої обійми, і мовчати стільки скільки буде треба. Набридло терпіти, я хочу сказати це, але у горлі, наче щось душить і тисне в грудях. Назви мені причину любити тебе. Я боюсь майбутнього. Вибач, мам, що кажу тобі такі образливі речі. Це просто самозахист, знала б ти у якій я халепі зараз. Боляче. Я плачу. Наче стало легше, але легше не буде, це лише ілюзія щасливого дитинсва. Дивись на мене і плач. Млію коли згадую, літо де ти? Боже, допоможи мені. Кінець так швидко, самогубство так просто. З мене нікудишня людина, все догрались.