tone.of.opinion
Персональный блог OPINION — tone.of.opinion
Персональный блог OPINION — tone.of.opinion
Він ходить сам, і в день і в ніч
Шукає відповіді на питання.
Чому один? Чому сумний ?
Чому? і знову ці питання.
Вона ніколи не вернеться
Вона покинула тебе
В той день, на тому ж місці
І більш ніколи не мине
в думках її ім"я твоє.
І літо те таке жарке
Ніколи не вернеться.
І так щодня він ходить по місцях
Щоб нагадати ті моменти
Щоб знову те тепло відчути на душі,
І знову світлий сміх почувся із далі.
Він часто згадує її
Хоча і знає точно,
Що вже вона ніколи не впаде
в його обійми щирі.
Він намагався вже її забути,
але чомусь здається вона йому усюди.
І знову сам і в день, і в ніч
І знову в голові оці питання.
Місяць, який завжди поруч є
Місяць, який кожну ніч зі мною
Місяць, який кожну ніч мені
Може освітити цю дорогу
Місяць, який вранці йде
Бо приходить зранку
День, який усе псує
Сонце, яке світить в очі
І куди мені іти
І навіщо, взагалі?
Можливо далі, там провалля
Можливо знову - ця гора образ
І люди, які дивними всі є
Не заперечу я також є дивна
Але вже ніч прийшла
І місяць вже зі мною поруч
Який мене обійме і ніколи
Від мене нікуди не відійде.
"Невідома " пише про все, що спаде їй на думку, і ще "Невідома" вірить в дружбу поки, не в кохання.
Зорі. Небо. Свічка.
І нова пісні луна у голові.
Думки про те:
Чому я зараз дома?
А не з тобою на краю землі.
Це не кохання я в нього не вірю
Це дружба яку сильно я ціню
Як кожен ранок бачу я світанок
А тебе завжди у сні
І ці нестерпні
заклики й бажання
Про те, що дружба кінчиться колись
І музика вже навіть не завадить
Моєму болі в закутку душі
Ось так я відкриваю все,
а потім закриваюсь назавжди.
Блакитне небо
таке є безкрає
Усім птахам -омріяне житло.
Будинок десь на заході, у лісі
Будинок, який завжди є моїм.
Будинок. який в списку моїх мрій.
Займає точно не останнє місце.
І мрію я про це не так давно,
я просто хочу мати дім і друзів.
Тих друзів, які завжди будуть поруч
Тих друзів яких сильно я люблю.
А я віддам їм все, що маю
Кохання, віру, сміх, усе
Я буду завжди поруч, під рукою
Я буду там де всі мене
чекають.
Чомусь не хочу більше я тобі дзвонити?
та й говорити більш, не хочеться.
Ні про кохання, ні про чудові квіти.
Які вже зв"яли, як моє життя.
Чомусь не хочу я з тобою зустрічатись
Дружити, навіть просто розмовлять.
Чомусь ти вже ніхто,
для мене в цьому світі.
Чому? Сама й незнаю, що тобі сказать.
"як життя?"-спитав це в мене друг старий, з дитинства. Життя, як завжди. Бігаю туди сюди стараюсь своє покликання найти, але чомусь воно від мене десь сховалось. Я дуже рада, що я маю друзів. Які не просто так, для погуляти. Яким я подзвоню і напишу не за потреби, а просто так спитати " як в них справи?"Я намагаюсь бути оптимістичною, шукаю, щось хороше в людях. Стараюсь бути завжди поруч, коли потрібна я комусь. Я завжди буду пам"ятати і любити тих друзів, які зараз поруч. І не забуду я ніколи всі їхні слова.
Все в житті можливо.Сліпа людина може побачити друзів.Глуха людина в один момент може почути, як цвірінькають горобці. Людина яка ніколи не мала кохання в один момент отримає. Все в житті можливо
На даний момент в моєму так званому списку почуттів дружба займає одне з перших місць. Я щаслива тому, що я маю друзів. Маю тільки деяких людей, яким довіряю. Дружба - одне та найкраще, яке я маю зараз в житті
Кожен з нас має право на мрію але більша частина людей не мріє. В житті багатьох ненавидять але після смерті цієї людини, дуже сумують
я не знаю. Чому? Ми настільки дурні, що не можемо поговорити
«Україна»
Я так боюся,
Чесно я боюся
Там на майдані
Гинуть прості люди
Там, кров
Літають кулі, гармати вибухають
«Ще не вмерла Україна»
Гімн всюди цей лунає
І ми – український народ
Ніколи не зійдемо з цих позицій
І не забуду я ніколи,
Як ці герої молоді.
Життя свої вже віддали!
Я дякую всім Вам.
І б»ю поклони
Кричу на весь свій голос
«Україні Волю!!!»
Ці незрозумілі думки
Про те чи буду завтра я ось тут
На цьому місці з цими ж людьми
Чи буде правда?
Чи знову це брехня!
І знову зрада, рана на душі
Та все забуду
Це не вперше вже
Звикати вже я починаю
І це не гірше, гірше те що вже моя довіра так зникає!
Сидиш навпроти,
дивишся у вічі
І думаєш, коли б уже звалить ?
Це вже більш схоже на людській супротив
А ніж кохання на одну мить
Кохання взагалі немає
І я до цього вже звикаю
Самотність, ось до чого звикнути боюсь!
Ти йдеш в навушниках навколо темнота
Різне твориться в твоїх думках
Ти думаєш проте що буде завтра
Чи ти введеш себк в цей, знов самообман.
Чи буде завтра таке саме як сьогодні
Цей дим, сигарета в твоїх руках
Навколо друзі й сміх
Все прекрасно!!!
Один момент і ти в реальності життя
Самые популярные посты