Цей вітер знову зашелестів
той, який навіює твій аромат
він зовсім вже мені осточортів,
одвічна правда: шах і мат.
цей вітер, що нещадно просякає
тіло усе вологістю полів
цей вітер, що нещадно загортає
у сто пудів
землі
він затамовує мій подих
він забирає все повітря
немає більше й думок жодних
є тільки спогади - то спогади буття
о, вітре, ти безмежний, дужий
візьми та й забери всю ту біль мою
і забери з собою тугу, друже
бо їсть мене вже поїдом
без совісті й жалю
о, вітре, ти безкраїній сине,
дарунок Божий, що даний як забуття
нехай мій смуток врешті вже поглине
і понесе в далеке небуття.