Чтобы вернуться — просто нажмите в любом месте на затемненном фоне
І треба жити. І треба дихати. І треба подорожувати. Треба підіймати себе самостійно. Проте жити з цими спогадами - лише муки.
Бачити цих людей і не бути з ними морально і душевно поруч - величезний біль.
Чомусь цей біль тепер помітніше відчувається. Іноді він буває настільки сильний, що дихати неможливо.
Але найгірше - це те, що ніхто не знаю і не розумію. Бо я нікому не довіряю.
Та і який сенс? Самотність - ось мої ліки.
Новые заметки пользователя
SHPILKA15 — Shpilevska
10
Найвірніша істота- лише собака. Лише вона йтиме за тобою докінця. Лише в ній ти можеш бути впевнена.
Вперше за 17 років я відчула як це...
10
Перед тим, як ти спатимеш, я просто хочу виказатись. Не хочу, шоб це було якось пафосно, награно. Хочу, щоб все звучала так, як в мене на...
10
Допоможи мені. Настільки непросто мені ніколи не було. Стояти перед вибором, мабуть, дійсно між життям і смертю. Мене це не лякає. Мене ц...
10
А в вас було таке, що безмежно хочетья побачити людину ! Доторкнутись до неї, обійняти. Один день, а ніби все життя. Ніби вже років 3 раз...
12
Коли сидиш на холодній підлозі. Коли думок більше нема. Коли душа вже виплакана і вичерпана. Коли ненавидиш все. Коли хочеш втікти від са...
11
Це лише такий момент.Це мине. Просто треба виплакати усе те розчарування і усю ту втому, яка накопилась в тобі за довгих півроку.
я не х...