майже безодня. Чому майже ? Тому що все ще залишились люди, яким я потрібно. Їх мало, проте вони є.

Мої батьки зі мною. Але головне - зі мною моя музика. Музика - це моя сутність. Лише на неї я можу покласитсь. Лише їйя довіряю. лише вона не розкаже усім про мою душу. Про мої рани та мої поразки. Про мої злети і мої падіння. лише вона збереже це у симфонії хаосу. Хаосу думок, які зливаються з нею і утворюють нове поєднання - поєднання щастя з горем. Щастя тому, що музика звільнює мої думки та навіює приємні спогади. горя тому, що музика - це і погані спогади. Музика - це біль і водночас щастя. Музика - це заперечення усіх правил. Музика - це моя любов. Єдина. Довіку.