Єлена Перова колись сказала чудову річ: " коли щось йде не по плану потрібно питати не "за що?" а "навіщо?". Та все ж, це дуже складно практикувати. Зазвичай ми постійно шукаємо крайнього, звинувачуємо себе, свого ближнього, обставини…та будь-що от тільки не беремо урок з цього.
Насправді, я відхилилась від теми. Цей запис я хотіла посвятити мамі. Мама. Начебто все просто. Мені всі заздрили, адже у мене була мама, котра завжди мене розуміла, давала розумні поради, допомагала щоб не сталось. Вони була і няньою, і вчитием, і психологом і подругою. Вона була всім.Зараз.. мені здається, що цього ніколи й не було. І, блядь, не повірите, я шукаю причину, шукаю винного, і думаю що все через те, що я зустрічаюсь з Мішою.
Близнючки. Вони сильні, вольові і незалежні. Вони нікого коло себе не стримують, і самі ні за кого не тримаються. Вони знають, що вони зможуть все самі. ПРОТЕ вони ненавидять коли в них щось відбирають. Вони надто цінують час. І якщо хтось, забирає цю важливу річ, яка ще й безпосередньо повязана з їхньою близкою людиною вони стають злими і холодними. От чому Каріна ненавидить моїх хлопців, ось чому мама так кардинально змінилась. Я боюсь до неї просто заговорити. Всі наші розмови перетворюються в якісь безглузді сперечання, або в дурні звинувачення. І от, я вже готова щось виправити, поговорити з нею, а вона закриває ноут і показово вручає його мені.
Чого вона не розмовляє зі мною?Чого я нічого про неї не знаю? Чому вона ділиться з Лєною, з Олесею, а не зі мною??????Я ж натомість не ділюсь ні з ким. І я не можу вже більше так. З мене щодня ллється літри сліз з найменшої причини. Я не маю кому це розповісти, я не маю з ким поділитись, бо мене ніхто не розуміє.я хочу мамууууу…віддайте мені ці відносини назад. Я ТАК БІЛЬШЕ НЕ МОЖУ