як дикий олень в конвульсіях сидорожно намагається вибратись з капканів мисливця. Як самотний вовк бродить по лісу просто для того, щоб віднайти хоча б якусь живу істоту. як поранене звіря лежить на абсолютно промоклій від його крові траві та ледь дихає. як поламане дерево, яке нащедно зламали сусідські дітлахи, зовсім змерзло.Як мале котеня, якого образили, викинули подалі від людей. Воно ще зовсім мале і безпорадне.

Так, як і малесеньке дитя, від якого відерклись батьки. Яке у мороз стоїть десь біля поля, намагається плакати, проте його організм же настільки замерз, що гланди неспроможні на будь-який звук. Воно падає. Просто падає ниц.

Моя душа така ж, як те дитя. Оголена, змерзла, яка просить про допомогу, і яка не може вже допомогти сама собі. Бо саме ви для неї ті мисливці, саме ви ті нелюди, які вбивають, нищать і просто викидають з свого життя мою душу. З легкістю, без болю. Які мають право вбивати мене, а я лише можу легенько, тихенько у душі чинити опір, не промовивши і слова.