І завжди, хто б не запитав про тебе, я кажу, що мені байдуже, все одно, наплевать, але всередині щось кричить протилежне.

"Я люблю тебе". Які це фатальні для мене слова.

Я не хочу з тобою бути, я не хочу про тебе згадувати, я не хочу бути друзями, я не хочу тебе бачити, але попри всі ці "не хочу" є одне величезне "але".

Ти - мій. І довго будеш моїм. Я тебе відпустила, здається, але не до кінця. Я хочу до тебе. Я просто хочу до тебе.

В мені зараз розриваються дві особи, кожна з яких говорить абсолютно протилежне. Мені важко без тебе, бо ти був моїм життям і моїм повітрям, яке тепер розчинилось, як дешевий дим сигарет. Мабуть, я не правильно живу. Бо якщо я разом з кимось, то завжди живу заради цієї людини, завжди відкриваю їй всю свою душу, в яку з часом та людина плює. Я - не правильно живу. Я не правильно розумію цей світ. Я ще надто дурна.