Чесно ? Мені важко. Але про це ніхто не знає.

Це дивно. Але більше нічого не болить всередині.. Там не пусто. Просто більше нічого не відчуваю. Ніби якась прірва розірвала зв'язок з моїми почуттями.

Кажуть, з часом мине. Може. Але як тепер зробити так, щоб ця прірва зникла ? Вона ж не з проста там.

"Так мало бути" - всоте переконую себе. Але це не правда. Зрозуміла я це, коли, мабуть, чи не в тисячне згадувала усі слова і відтворювала усі жести і погляди в голові.
Чомусь все занадто складно, в той час, як має бути аж надто просто.

Чомусь аж надто важко це все збагнути. І, хоча, я, здається, все розумію.Але себе я зрозуміти не можу. Таке відчуття, ніби мене підмінили. Фальш в мене.

І коли питають "чи все в мене добре" я завжди відповідаю "так", коли б мала кричати, що ні! Абсолютно нічого не добре. Проте я вже настільки закрилась від людей, що точно не можу сказати як мені. Мені просто ніяк. Як навіжена