00:00. А я вже живу без тебе.

"Без тебе". Яка жахлива і водночас смішна звукосполука.

Жахлива, адже тебе більше немає. Ти більше не мій.

А смішна, бо дійсно смішно усвідомлювати, що через якийсь недолік можна так легко розпрощатись з людиною.Водночас, не хотівши зробити їй боляче, і, можливо, люблячи її, зробити її нещасною. Не навіки, звичайно, але на певний період.

Люди - нелюди. Вони командують тобою, в той час, як ти судорожно виконує їх накази. Як маріонетка, їй-Богу.

Бути маріонеткою в тіні людського театру - ось що дійсно страшно.