Люблю забирати в Нього речі і ходити в них.

Люблю спати в Його рубашці, яка і досі ним пахне.

Люблю Його аромат.

Люблю, коли розуміє мене з півслова.

Люблю, коли Він дуже серйозно дивиться мені в очі, а потім цілує.

Люблю Його поцілунки в шию, носик.

Люблю Його сміх.

Люблю, коли бачить мій душевний стан. Коли знає чи я сумна, чи зла.

Люблю Його очі. І посмішку. І обриси обличчя. Усе.

Люблю Його слова, які іноді проникають аж до самого серця.

Люблю Його ніжність.

Та навіщо мені всі ці відносності. Я просто Його люблю.