я писала про тебе поеми,
я раділа тобі щодня.
ти ж задів за болючі теми,
які так сильно вкривала броня.

віддавала усю я себе
в твої руки брудні, ненаситні.
ти ж в нас велике "цабе",
і слова твої "непохитні".

довіряла тобі усім тілом,
всім своїм малесеньким "я";
це розвіялось все, наче пилом,
бо ти зрадив мене до кінця.

я писала про тебе вірші,
та не знала тебе достеменно.
малювала тебе на вікні
і любила тебе незбагенно.

я співала тобі пісні,
які інші ніколи й не чули.
тепер бачу лиш очі зловісні,
які нічого про це не забули.

ти - таємність, загадка,
ти - темнота,
в якій я потонула так гладко.
і за вдячність мені лише пустота.