Під вечір мені завжди неспокійно на душі.

Але потім я заспокоююсь, бо розумію, шо це не моя людина.

І зараз я не бажаю їм добре. Я взагалі їм ніхера не бажаю, бо ненавиджу цих йобаних людей.

Ніколи собі цього не дозволяла, але зараз це правильно.

Мені тупо насрать. Я пишу про це просто через те, шо є ще спогади. А спогади не вмирають. А шкода.

Я тебе ненавиджу. Чесно? Зустрічайтесь скільки влізе, мені насрааааааааать. Ти не вмієш любити. Ти нікого не будеш любити. Але мене запам'ятаєш надовго.

Я це знаю. А може я не права.

Думала, шо знаю його. Таааак, знала. Ніхера не знала. Не думала, шо люди бувають таааааакі вже жорстокі. Йобарь, чесно :)