Просто я - дурень. Як можна так багато часу не розуміти, що людині на тебе байдуже. Як можна було цього не бачити і не помічати ? Справді. А я ще хотіла, щоб він все побачив, написав мені, подзвонив.

Якби ця людина і справді мене любила - давно б вже все це зробила. Все вибачається. Тим більше, я думаю, що це була не така вже фатальна помилка. Люди помиляються, але потім каються і їх вибачають.

Тому, і справді. Я була дурнем. Просто наівна, мабуть, я ще.

Не варто навіть більше нічого писати про цю людину.

Просто я розчарувалась. Настільки це от якось боляче розуміти, що людині на тебе байдуже. Байдуже. Смішне таке слово. Ніколи не думала, що я на таке заслуговую. І справді.

Просто я не могла ніяк з цим змиритись. Але, думаю, вже пора. Бо більше так продовжуватись не можу. Хіба я заслужила на той клятий чорний список ? Не думаю. А може. Ай, все. З мене вистачить…