Їдучи в машині на останній дзвінок до моєї голови прийшло багато думок, а головне спогадів. Згадалось все що було починаючи з того моменту, як я переступила поріг найкращої гімназії Луцька в далекому 2002 році. І знаєте, я розумію, що ці роки були найкращими. У мене було щасливе дитинство. Я не знаю чому, але найбільше я згадала останні два роки проведені в школі і взагалі останні два роки. Сльози навертаються на очі, що це лише спогади і що все це потрібно відпустити.
Але дякувати Богу в мене є підтримка. І я дякую вам хто був зі мною ці два роки! Дякую за найкращі спогади і найкращі шкільні роки!