Дякую, Насть. Віриш ти чи ні, але мені справді сьало легше. Хай там як, але я дала собі обіцянку, яку я мушу стримати! Обіцяла ж я сама собі і за язик мене ніхто не тягнув! Мій вибір, моє слово. Хоч з жопи вон маю вилізти, але виконаю. В якому я лайні не була б, є такі люди які мене звідти залюбки витягнуть. Дякую вам за це. Прощання в серпні в нас буде на славу! Хоч я б не відмовилась би попрощатись зараз, і уєбати з цього чортового Луцька ;)

Хоча, такому не бути, треба чекати, чекати щоб вчитись, вчитись щоб поїхати, поїхати, щоб знову вчтитись…ну а далі суть всі зрозуміли!

Правда ж?

ну от, а загалом в мене все добре, дякую, що питаєте; 3