Кожен з нас, безсумнівно, прийшов в це життя, щоб навчатись, боротись, долати перешкоди, робити вибір. Найважче з цього списку, на диво, виявилось для мене саме останнє. Важко дихати, коли розум говорить одне, а щось всередині наполягає на протилежному.На одному боці подруга, чия дружба є для мене чимось новим, чимось потрібним. На іншому - людина..не то друг, не то щось більше, важко зрозуміти. І є вибір - допомогти досягнути своєї мрії подрузі, чи наважитись спробувати побудувати щось вище з другом, з яким, по суті стосунки просто неможливі. Занадто багато нюансів в другому випадку, якщо я оберу його, я втрачу багато багато людей, морально завдам багато болю, але придбаю сумнівний шанс на кохання. Якщо я оберу перше, усі навколо будуть задоволені.
Відповідь одразу ж зрозуміла. Я без сумнів обрала перше. Але…всередині всеодно ще є щось що обрало саме 2-ий варіант. І так важко. Б"єш себе по голові за такі думки, розуміючи, що не потрібно це тобі, що це все зіпсує, зруйнує таку чудову, ідеальну я б навіть сказала дружбу! Не треба цього!
Та всеодно.. всередині щось горить.
Я гашу це полум"я вже 3-ій день. Важко, дуже важко. Страшно, що хтось дізнається про це, огидно від самої себе, від самої думки, що потаємні бажання стануть реальністю. Моторошно, що саме такі думки найчастіше і матереалізовуються. Отже, необідно викорінити цей потяг. Назавжди. І я працюю над цим..Дружба-це таки найголовніше, у всякому випадку саме зараз.