My life

Cool as the deep blue ocean I am lost So I am cruel But I'd be love and sweetness If I had you

Настрій, знову він такий, ніби переїханий 10 вантажівками.

Одного разу, повернувшись сонна з чергового типового матового робочого дня, вночі, стомлена ти, крокуючи до однієї з кімнат, шукаючи якусь дрібничку наприклад ножиці, несподіваючись нінащо з взагалі байдужим поглядом ти мимоволі помічаєш якийсь незрозумілий предмет чи то книжка чи то зошит і ти розумієш що це саме той твій страрий записничок…Здригнучись незважаючи на пронизливий біль у ногах та втому секундно у тебе очі запалюються ніби справді там горить якесь полумя і виникає якась негайна потреба заглянути у те віконечко твого минулого, того чого ніколи не відчуєш, не повернеш…Ти запарюєш чай та сівши у ліжко ти починаєш пронизуватись тим чим ти колись жила, сторінка за сторінкою, слово за словом ти невідриваючись полинаєш все глибше і глибше у ті спогади, у те інше життя. Ти починаєш згадувати тих протертих часом і твоєю зайнятістю друзів, тих, якими ти жила, яких уже немає поряд, твоя вина була чи когось іншого - неважливо, просто час розєднав вас назавжди і ти відчуваєш ту пустоту у своїй душі, ніби незаповнене місце, куди уже ніщо не повернеться і для чогось нового воно є неосяжним, це просто простір якій завжди буде нічиїм, тяжкою ношою втрати. Перепрочитавши і немовби позбувшись амнезії, ти згадуєш всі історії, ситуації, забувші листи, такі примітивні але значущі їхні поради, які ти переживала. З слізьми на очах у тебе відчуття ніби тебе на частинки розривають ті спогади, ти просто дочитуєш останій листок і вернувшись у реальний світ, ти береш цей записник кладеш у тумбочку, зробивши висновки, ти розумієш, що є важливим у цьому примітивному світі з відтінком черствості, а що у порівнянні є непорібством. Нехай у кожного в житті у саме ту хвилину усвідомлення нещасливості себе, знайдеться саме той записник, якій допоможе не потрапити в наповп безсерддя.

• Моє відчуття-пустота.
• Я не хочу тепер нічого від тебе, я слабію до тебе, всі мої метелики помирають, точніше ти їх отруїв у мені.
• Мої нерви на нулю…
• Я тебе ненавиджу, твої жести, твої слова, твої звички, твоє обличчя, твою посмішку.
• Ти сам все зіпсував, ти посилив ненависть до тебе, розбивши все хрупке та щире в мені.
• Я зла як ніколи.

—Между нами всё кончено…
-А разве между вами что-то было?
-Нет, но могло бы быть в мире, где ещё случаются хорошие вещи.

Мої легені перенаповнюються буденим запахом сирості…

Осіння настольгія за минулим цілком переслідує мене,

бродячи по таких пустих і знайомих вулицях,

шукаючи те, у що можна закутатися,

мої очі все одно шукають тебе.

У лиці незнайомиці, щоб уникнути самотності, бігаю, розшукую хоч подих твій, запах чи силует.

Перенаповнююсь абсурдом, я нічого не хочу, лиш вимагаю твоїх вуст смаку мед.

Затаївшись у тумані, втікаючи далі, у інші галактичні світи, ти зруйнував мій і я тепер не маю куди піти.

У чорних кварталах, пустих квартирах своєї душі, яку покинув ти, затаюсь я навіки, щоб не бачити твоєї втіхи, що біль у моє життя приніс назавжди.

Поцілуй мене палко, поцілуй мене сильно, покажи, як ненавидиш те, що було, давай, стріляй уже востаннє, вбий усе що, у мені до тебе жило.

Я знаю.
Ты меня не любишь.
Оттого и тошно.

М. Райт

да да да

Привет, сегодня я окончательно поняла что влюбилась в лучшего друга человека, который без ума от меня, я ужасна, но по крайней мере я это признаю…Я зла на него, на его поступки, но в тот же миг у меня бабочки в голове, и я думаю только о нем. Его аура наполняет мою жизнь каким-то очарованием, и я не могу думать ни о чем другом, я утопаю.