M E L O M A N I A

Я ще малютка, в мене ще все буде!

прийшло смс, і я всім серцем бажала щоб воно було від тебе. виявилось що мені показалось, це просто був галюн)

все частіше я гуляю сама, я полюбила самотність.коли мені погано я завжди прихожу на те місце. на ту довгу жовто-залізну "лавку", яку ти навряд чи пам'ятаєш. мене тут можна знайти доволі часто. напевно в підсвідомості я чекаю тебе, але знаю, що тебе тут не буде. коли я просила прийти на розмову, я думала, що прочитаю слова з твоїх очей, але коли я побачила проблиски знайомого погляду, які бачила рівно рік назад я злякалась. з того моменту я зрозуміла все, абсолютно, я так і не змогла нічого сказати, там було пусто. В цей момент я хотіла розмазати мозок по стіні, приклавги револьвер до віску.

це просто мій спосіб засинання вже не діє, бо ти не хочеш

я знаю твоє ім'я на дотик, я знаю в яку сторону лягає твоя зачіска і кількість серцевих ударів за хвилину, кожен вигин тіла, кожну вію. я з ними особисто знайома. я не знаю навіщо ти це робиш, не знаю навіщо я це роблю.

на твоем теле розлитый бензин, который красиво горит, и ты с ним.

дякую мам, що ти як завжди. дякую за те що я вже третю годину сижу в чікені і за те, що три рази за день вигнала мене з дому, дякую, що завтра я не піду на цей чертов випускний! якби ж я була винною як завжди, але ж ні! мама дякую. і твоі слова " вали, я тебе і шукати не буду" ти ні зітреш з моєї памьяті ні за новий айфон, ні за новий одяг. Я не знаю як в тебе повертається язик казати слова не вдячності в мою адрессу. Я старалась для вас. Іноді хочеться сказати: це мої батьки і я ними пишаюсь, вони виховали мене так як я і хотіла, я їх люблю" Але ж не! кожен раз коли тобі шось зайде-то я невдячна яка нічого не робить. Ну бля! ось вже розряжається планшет, а мені ше треба найти де ночувати. Дякую мам, ще раз, шо народила, все інше я зроблю сама

Знаєте, я ось поїду і всі ці справи.Спочатку збиратись, кожну ніч снитимуться сни про поїздку, і, мабуть це будуть найкращі та найшвидші дні мого літа.Я ж привезу щось Ванессі я обітцяла, ну і ще декому) Але ж блін, я не встигну озернутись, і вже перед очима 10 клас, це мають бути мої найкращі роки. І що я буду робити? Мені не буде з ким дружити в класі, в нас взагалі дибільний клас. В нас вся дибільна паралель. Ну звісно в мене є якісь зв'язки з однокласницями, але навряд чи я стану їм чимось більше аніж просто знайома. Я просто розгублена по цьому поводу, і задаю це питання собі вже тиждень. Шо буде?

Вчора стався жахливий інцедент. Ванесса Якимук взяла до рук IPod Touch 4. Так вийшло, що підсудна його побила. Оскільки це не її пристрій вона повинна терміново якого полагодити. Заміна екрана коштує 800 грн. вона назбирала у кафе та метро уже 450 грн. Всі хто має чим допомогти-допоможіть. Ванесса буде вдячна за репост. НЕ БУДЬТЕ БАЙДУЖИМИ!

Щоб дати кошти для бідного 2місячного маленького айпода звоніть:

+380991129075

Звертатись можна Ванесса.

Вона дякує заздалегідь

Приходить мама і каже: " чьо ти не пригаєш від радості, мама ж додом прийшла?"

ну я тіпа з такім сонним інтузіазмом сказала: " юху" І тут мама каже: " можеш ше раз попригати, бо ти їдеш в Францію 15 червня"

Я аж ахуєлааа!!!! я канешно не вдуплила зразу що і як! Ааааааааа!!! ахуєть!