все частіше я гуляю сама, я полюбила самотність.коли мені погано я завжди прихожу на те місце. на ту довгу жовто-залізну "лавку", яку ти навряд чи пам'ятаєш. мене тут можна знайти доволі часто. напевно в підсвідомості я чекаю тебе, але знаю, що тебе тут не буде. коли я просила прийти на розмову, я думала, що прочитаю слова з твоїх очей, але коли я побачила проблиски знайомого погляду, які бачила рівно рік назад я злякалась. з того моменту я зрозуміла все, абсолютно, я так і не змогла нічого сказати, там було пусто. В цей момент я хотіла розмазати мозок по стіні, приклавги револьвер до віску.