Это просто Вьюи блог

Я далеко не идеальна.Ведь идеальных людей не бывает.
У меня практически нет совести и часто я могу обидеть человека по-глупости.Или не по-глупости.
Я треплю нервы и выношу мозг дорогим и близким.А моему парню, если бы он был, стоило бы сочувствовать.Во-первых, он и дорогой и близкий.Во-вторых, у меня день рождения 9 марта.К тому же, я не люблю цветы.Так что не все так просто, как казалось бы.
Я могу пить водку в таком количестве, что многим парням стоило бы по учится так пить и при этом вести себя адекватно.
Мне надоели ванильные девочки со своими глазами цвета неба и волосами цвета колосков.Надо и меру знать.
Мои стереотипы - это зеленые глаза и темные волосы.
Принципы - железо, но оно ржавеет. Если появится человек, ради которого будет стоить это сделать, то я их изменю.
Приоритеты: белый шоколад и зеленый чай.

Дощ. Здається, вулиці їм пропахлися. Так солодко і сумно згадувати літо, що вже навіки залишиться не більш ніж минулим. Літо…ніч довжиною в три місяці.
Маленькі першокласнички, у яких портфелі більші ніж вони самі ще з охотою йдуть до школи.Через декілька років, це бажання зникне. А з`явиться знов лише у випускному класі. Коли буде час прощань і моментів, які більш ніколи не повторяться.
Скоро почне жовтіти листя, а згодом і зовсім зникне і залишаться лише пусті і лякаючі в темну пору доби гілки. На дворі стане мало людей і всі поступово почнуть готуватись до холоду. В кав`ярнях зросте попит на гарячий чай і глінтвейн.
Це - холод. Це - осінь. І все тут.

сегодня мне задали вопрос, который заставил меня задуматься над собой.Улыбаюсь ли я когда нибудь вообще и почему я такая угрюмая все время?Задумалась.
после несаложных умственных процессов пришла к выводу: улыбаюсь. Но только при определенных обстоятельствах и с определенными людьми.Я не вижу причин "скалить зубы" по поводу и без повода. И так же не вижу смысла ходить и "лыбится" и рассказывать всем, как прекрасна жизнь.да, жизнь хороша, несомненно, но не в моих интересах это пропагандировать.Только позитивные эмоции, близкие и милые моему сердцу люди могут вызвать у меня улыбку.ну или любые проходящие собака или кот.

и часы давят на мозг.как механизм бомбы, предупреждает о скором взрыве, так и часы предупреждают о скором срыве.нервы на грани.тонкие струны, натянутые сквозь меня скоро порвутся.сложнейшим усилием воли стараюсь не дать им такой возможности.жалкие существа, желают моего распадения.на мелкие частички и пыль.пыль, которую они потом розвеят над оживленной толпой.а я мечтаю умереть на море.в море.что бы сплестись с ним в терпких обьятьях.разделить с ним тяжбу и радости.а я мечтаю узнать тебя.твою душу.заглянуть в твои глаза так далеко, что бы одним взглядом ее постичь.увидеть всю суть.наконец-таки узнать, что кроется под этой улыбкой.что на самом деле в твоей голове.секрет, который узнают лишь избранные.

мені все це набридло.я не залізна і в мене також є почуття.я вже не можу стримувати емоції.все лізе на поверхню.така тупа біль у грудях.а якщо одним словом, то - хрєново.

тримайся, дівчинко.це не вперше.і не в останнє, навіть не сподівайся.

привіт, осінь.давно не бачились, так?

знаєш, я навіть не сумувала.

із-за тебе душа неначе вітряк.

я ще в кінці літа твій дух відчувала.

привіт, мої голі й хворі коліна.

тремтячі від холоду і від дощу.

з приходом твоїм - я неначе поліно.

з думок своїх літо не відпущу.

привіт, теплий шарф і тепліше пальто.

заливаюся чаєм на підвіконні.

прийшла пора року, щоб грітись в метро,

вступати в калюжі холодні, бездонні.

заплющивши очі я вітер чіпаю,

вагаюсь сказати своє щире зізнання:

пробач, моя осінь, я тебе не кохаю

й тебе я не хочу, в мене інші бажання.

знайди якусь іншу щоб тебе полюбила,

гуляла дощами чи листя збирала,

щоб ця чергова тебе словом не вбила,

вогненну й гарячу тебе цінувала.

ну, а я піду далі, свою вЕсну шукати,

може спробую стати її черговою.

ти й не намагайся мене затримАти.

пробач, я ніколи не буду з тобою.

я, все ж таки, хочу знайти свій наркотик,

пустити по веснам весняне тепло,

відчути на серці душі її дотик,

відкритим залишить його, мов вікно.

Тривалiсть вистави 1 година 30 хвилин.
«Танго життя» – танцювально-пластичне шоу, створене режисером-постановником Богданом Струтинським та балетмейстером-постановником Максимом Булгаковим, зацікавить поціновувачів танцю, який іноді краще за слова передає почуття справжнього кохання і надихає до щирості у прояві переживань. Ця постановка, в якій поєднується модерн і класика, є новим експериментом Київської оперети, створеним для молодіжної аудиторії. Танцювальне дійство відбувається під музику широкого стилістичного діапазону: від сучасної музики в стилі техно до класики. Однією із родзинок неординарного шоу є танго – танець, що відображає найсильніші людські емоції – від любові та палкої пристрасті до ненависті.

Дія відбувається в Місті, мегаполісі, куди стікаються у пошуках щастя звідусіль. Та його важко знайти серед гамору, суєти і розпусти. Про це розповідає новий проект Київської оперети – «Танго життя».

У такі хвилини розумієш, що варто жити. Заради чого і заради кого.

Так легко обламати янголові крила.

Висмикувати по пір"їнці раз за разом.

Коли тримаєш у руках його довіру -

Ти краще відпусти його чи…вбий одразу.

Бо янгол - він же як мала дитина,

Як покохає - то вже назавжди.

А як збереться йти, ця, майже не людина,

То вже не зможеш крикнути йому "Зажди!"

Віддай йому свою надію і тепло

І він плекатиме її, не сумнівайся.

І залишай завжди відчиненим вікно,

А на столі нічого гострого не забувайся.

Так легко обламати янголові крила,

Висмикувати по пір"їнці раз за разом…

Коли тобі істота ця душу відкрила

Досліджуй її, мов невірним лазом.

мені наснився сніг
і ти
ти був такий, як він
холодний
і ми диивилися на нього
і чекали тої весни
крізь вікно ловлючи
чи то сніг, чи то сни
що пішли вже давно
і не скаже ніхто
куди
хтось навіював в душу
неспокій
чи то ти
чи то сніг
падавши й танучи біля ніг
білий сніг.білий сніг
як той вірш, що без рими
у думках у моїх
на язиці
у душі
неспокійній від вітру
ну і від тебе
звісно ж

Это будет что-то по типу личного дневника. Тут будут мои стихи и фотографии сделанные мной или в присутствии меня.

В большей степени, это будет блог для себя, но если кого-то он заинтересует - милости прошу!