привіт, осінь.давно не бачились, так?
знаєш, я навіть не сумувала.
із-за тебе душа неначе вітряк.
я ще в кінці літа твій дух відчувала.
привіт, мої голі й хворі коліна.
тремтячі від холоду і від дощу.
з приходом твоїм - я неначе поліно.
з думок своїх літо не відпущу.
привіт, теплий шарф і тепліше пальто.
заливаюся чаєм на підвіконні.
прийшла пора року, щоб грітись в метро,
вступати в калюжі холодні, бездонні.
заплющивши очі я вітер чіпаю,
вагаюсь сказати своє щире зізнання:
пробач, моя осінь, я тебе не кохаю
й тебе я не хочу, в мене інші бажання.
знайди якусь іншу щоб тебе полюбила,
гуляла дощами чи листя збирала,
щоб ця чергова тебе словом не вбила,
вогненну й гарячу тебе цінувала.
ну, а я піду далі, свою вЕсну шукати,
може спробую стати її черговою.
ти й не намагайся мене затримАти.
пробач, я ніколи не буду з тобою.
я, все ж таки, хочу знайти свій наркотик,
пустити по веснам весняне тепло,
відчути на серці душі її дотик,
відкритим залишить його, мов вікно.