Так легко обламати янголові крила.
Висмикувати по пір"їнці раз за разом.
Коли тримаєш у руках його довіру -
Ти краще відпусти його чи…вбий одразу.
Бо янгол - він же як мала дитина,
Як покохає - то вже назавжди.
А як збереться йти, ця, майже не людина,
То вже не зможеш крикнути йому "Зажди!"
Віддай йому свою надію і тепло
І він плекатиме її, не сумнівайся.
І залишай завжди відчиненим вікно,
А на столі нічого гострого не забувайся.
Так легко обламати янголові крила,
Висмикувати по пір"їнці раз за разом…
Коли тобі істота ця душу відкрила
Досліджуй її, мов невірним лазом.