Это просто Вьюи блог

Цей пост буде без якогось сенсу чи змісту..я просто хочу писати, нажимати на клавіші і бачити як друкується текст.

Цей блог я пишу лише тоді коли хочу цього, коли думки самі лються на клавіші.Тобто я не сиджу і не думаю, що б це написати….зараз натхнення є, але думок як таких нема.

Знаю, тут є багато орфографічних помилок, але думаю не суть в цьому..для чого ця вся правильність..для чого "рамки"..душа без границь, як і мої думки…пишу, як бачу у своїй голові.

Часто буває йду по вулиці і зарину сама в себе…дивлюсь на людей іншими очима і думає…цей світ, це життя дивна річ. Усе якось так, ми -люди, істоти…але душа і розум у нас є. .хм..ми ж по суті звірі, хижаки..дивно усе влаштовано…

Кожен із нас знає що таке щастя, біль, зрада і т.д. Чи кожен задумувався що насправді є щастям, а що справжнім горем? Усі ці цінності у кожного прийнято вважати, що різні. Не хочу звичайно нав*язувати свою думку, але я вважаю що це не так…усе, що ми звикли сприймати за щастя та горе насправді просто глибокі душевні емоції, самонавіювання.

Поясню, що в моїй голові є щастям.

щастя -це коли ти здоровий. Справді найголовніше щастя це здоров*я…і саме воно нічого не зрівняється з цим! Бути повноцінною людиною, ось що важливо!

щастя, коли ти маєш про що поговорити з сім*єю…коли ти біжиш після роботи, навчання додому як на свято, а не навпаки. .тікаєш з дому.Розуміння, підтримка сім*ї ось що головне!

щастя, коли ти в гармонія сама з собою. Коли ти розумієш хто ти, бачиш себе і маеш мету до якої неодмінно дійдеш. Щастя любити, сприймати себе…тіло..душу. Ось що є головним!

Поговорим про горе.

горе тоді коли втрачаєш рідну людину. Не важливо померла вона чи просто пішла з твого життя.

горе тоді коли ти не маєш душі. не милосердний, черствий.ось це справді горе коли в людині не має співчуття ні до кого..

горе тоді коли ти хворієш…

ось так я вважаю.

Більшість людей говорить "У МЕНЕ ГОРЕ", "Я ЩАСЛИВА(ИЙ) " Та задумайтесь чи правильно оцінюєте щастя і горе.

Ми люди-слабкі в душі, а зовні воїни! В нашому світі широко поширені "маски"..люди часто ховають за ними свої справжні емоції та почуття…а все тому, що у кожного страх….страх що зроблять боляче!..Ці маски не є спасінням від цього…а деколи грають про ти нас самих…

Суть у тому що люди наживають собі ворогів…бояться їх..ненавидять….хоча часто це буває помилкою….ми приховуємо почуття і емоції від ттих людей яких усі звикли називати ворогами. А найгостріший ніж..найчастіше…ми отримуємо саме від близьких і "провірених" нам людей.

Приховуючи справжніх себе від "звичайних", як нам здається оточуючих…усе одно нам хочеться "вилити душу" поділитись наболівшившим з кимось….і звичайно з усім цим ми йдемо до дорогих нам людей…

Та знаєте, занадто часто ці "дорогі", "провірені" люди робили мені боляче..найгірше те, що що їхня зброя була саме моєє…таке наболіле душі і серцю…Дивуюсь досі..чому після усіх стражданнь, болі через яку я пройшла….я всеодно наївно та щиро довіряюсь…Правду кажуть найболючіше зроблять найблищі, адже знають куда і коли "бити".

Висновок я зробила один…не варто когось ненавидіти ні ворогів ні близьких! ЛИШЕ І ВИКЛЮЧНО СЕБЕ! Ваша біль є вашою..не варто відкривати усе серце комусь! Ваша біль ваш хрест..тому справитись повинні самі! Звинувачувати когось не варто. .адже люди зараз черстві навіть сім*я може "вбити" вас морально…варто надіятись лише на себе..і мати Бога в серці!

Я не веду до того що варто замкнутись і носити весь наболілий бруд в собі..говоріть, виговорюйтесь…але добре провіреним людям! І просто будьте готові що усе сказане ваме може бути використане проти вас.! Коли вже вас убивають вашою ж зброєю…пробачте! Просто пробачте….не потрібно тримати обіду чи злість…просто простіть!

ПОВІРТЕ ЦЕ ЗРОБИТЬ ВАС СИЛЬНІШИМИ!!!

P.S. БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ, БО ВИ ЦЕ ВСЕ ЩО У ВАС Є!!!!!

Новорічні приготування, метушня в пошуках ялинки, рецептів, а також місце та компанія для святкування Нового року..ось чим переповнений цей тиждень…кожен із нас хоче провести цю ніч краще чим минулого року…

Чомусь ходить думка, що ця ніч особлива…для мене вона не була такою ніколи…так в дитинстві завжди хотіла нового року, але саме період очікування..процес приготування страв, прикрашання квартири…ось, що мене приваблювало…а потім..звичайна сімейна веечеря…так було майже завжди…так комусь це здастся скучною тратою часу..більше того раніше я також так думала…але нарешті аж цього року зрозуміла…краще саме цю ніч провести з рідними ніж з половиною незнайомих людей..звичайно зараз молодість і все таке..компанії, випивка, танці….ось до чого прагне молодь.

Я теж прибічниця цього, люблю подібні святкування..але саме новорічну ніч варто провести з рідними. Я притримуюсь цієї дцмки тому, що ми незнаємо що принесе нам завтрашній день…можливо вранці ти не прокинешся…а рідні це єдині люди які повинні відігравати ключову роль вашого життя…друзі друзями а рідні це святе.

Подумайте, відсвяткувати таким способом можна в будь-який день…ми-молодь здатні зробити собі свято з буднього дня…а такі свята Новий Рік, різдво..це свята в які ми повинні бути в сімейному затишку…

Щодо особливості цієї ночі…незнаю я не бачу ніякої "магії" в цій ночі справді…не бачу…ось взяти за приклад різдво…у цей вечір і зорі яркіше світять і запах на вулиці особливий…

Можливо я така далека, тільки я не бачу принад новорічної ночі….

Часто в нашому житті трапляються речі, які ми називаємо випадковістю…чи долею…..хоча достовірно незнаем чи правильно ми стверджуєм… Говорим так аби добре було нам самим…

коли погане трапилось-випадковість, добре- доля…. А як воно насправді!?… Наші життя давно є прописані десь..на наших долонях…Знаєте я вірю в хіромантію..вірю в гороскопи, гадання..можливо гріх..але ще я вірю в БОГА і це сама головна віра. Вірю, що доля кожного з нас прописана десь на перед, але це не означає, що ми нічого змінити не можем…завжи усе в наших руках…ми можемо зміти усе своє життя, як і в погану так і вхорошу сторону.. навіть самим того не підозрюючи…це трапляється в ті моменти, коли перед нами стоїть вибір.. і саме від того, що ми виберемо рішається подальше майбутнє….буває, що коли ми обрали не той шлях..нам долею дається людина яка виводить нас на істиний шлях..можливо не говорить та людина про твої проблеми чи твоє життя можливо вона взагалі ніяким чином не стосується твоїх проблем, переживаннь…і не обов*язково ця людина може бути чимось хорошим в нашому житті…але її присутність допомагає, відкриває очі… так от я не вірю в випадковіть…є лише ми і наша доля!! щоб не трапилось. .чи добре чи погане воно мало бути, мало навчити чогось…вберегти від чогось…а щоб це подіяло треба слухати серце..бо Божа поміч проходить тільки через душу..через серце..

Цей світ переповнений ідеалами….людей, характерів, фігури, їжі і т.д

Ми залежимо від цього, прагнемо до цього…переступаєм через себе та свої думки ради того щоб "виділятись" як нам здаєть у суспільстві…правильно чи це?! Кожна людина сама по собі уже є тим самим ідеалом…та досконалістю…

Взяти за приклад моделей…хто придумав що 90-60-90 ідеал….хто вирішив, що це красиво?.. Чому усі гоняться за цими параметрами?

Скільки дівчат зламали психіку собі цими стандартами…до яких бід це призвело…а до яких ще призведе в майбутньому..

Потрібно не слідувати натовпу…та бути як з інкубатора…якщо в тебе 90 70 100 ти теж красива….ти особлива!! Бо не така як інші….Реклами, модельний світ показують одинкові, замучені тіла..маникени….а життя ж не таке….життя різне…і природа різна…кожна сніжинка відрізняється одна від одної, кожна ОСОБЛИВА….

ДІВЧАТА ВЧІТЬСЯ ЛЮБИТИ СЕБЕ!!!НЕ СТАВ ДЛЯ СЕБЕ ІДЕАЛУ…САМА БУДЬ НИМ!!

Хм…оптимістичний вислів..справді. Якщо дивитись на світ, своє життя та людей з світлої сторони, то не усе так погано.. Проосто ми люди завжди створюємо собі проблеми…у всьому шукаємо негатив…немає настрою та щей дощ "О, точно це знак…я невдаха" ось вам і дипресії, стреси..А якщо подумати так: "Дощ? ЧУдово змиє увесь порох та бруд з дерев, асфальту…чудовий день щоб почати житття по новому, з чистого листа" А?))