Inside

Пришел момент всё в жизни поменять.
И новые вершины покорять

Уходя, после себя оставить след.

Последний звонок и горят мосты.

Меня уносит с собой ветер перемен.

От себя не убежишь.

Жить, будто бы границ нет.

Вона насолоджувалася своїм безумством.Він шепотів їй слова тихо і ніжно.Обіймав міцно і пристрасно.Вона була вже на грані.Не могла стримувати стогін, який рвався у неї з грудей.Їй здавалося що вона горить зсередини.Що з кожною хвилиною пожежа все більше розгоряється, так ніби хтось навмисне підливає масла у вогонь.Вона бездумно слухалась його.Темрява у ній, цілком перемогла світло.Вона цього хотіла.Вона хотіла його.І вона це отримала.Вони цілком заповняли один одного стаючи могутнім злом.Злом яке ніхто не зможе зупинити.І згодом їхня темрява поглине всіх і все.Закінчивши історію людства.Почавши свою власну історію.

Я не хочу розлучатися зі школою.Я хочу розлучитися з людьми в ній.Чим швидше тим краще.Як зірвати пластир.Швидко і безболісно.Не залишаючи слідів.

Хочу бути собою.Хочу щоб мене сприймали такою як я є і не старались змінити мене.Так, я не ідеальна.Адже людина не може бути ідеальною.А я лише людина.Я намагаюсь, я дійсно намагаюсь робити все правильно.Допомагати всім по можливості.Підтримувати.Але чому ж замість подяки кожного дня я чую критику, докори і невдоволення?Це так несправедливо, що інколи я просто не хочу ні з ким говорити.Я хочу просто щоб від мене всі відчепились.Ніяких прохань, послуг.Нічого.Посидіти у спокої.Не відповідаючи на дурні запитання.Адже я нікому нічого не повинна в цьому житті.Я здатна відповідати за себе.Я дуже вдячна своїм рідним за все що вони для мене робили і роблять зараз, за те що вони мене забезпечували всім чим мені було потрібно, але на даний момент мені потрібен спокій.Просто крапля спокою.Я маю багато чого вирішити для себе і я маю зробити це сама.Це лише моє рішення, мій вибір, моє життя.Тому мені потрібен простір.Самотній, тихий, величезний простір.

i-lonka:дякую, дуже приємно) я тебе також вітаю на своєму блозі))

Один єдиний друг, це все що мені потрібно на даний момент.Людину яка буде завжди поряд, вислухає і підтримає.Бо односторонні відносини в яких я підтримую в тяжку хвилину, а потім від мене відвертаються мені вже обридли.Знаю дивно так поривати одразу зі всіма, але по іншому не могло бути.Люди з якими я дружила 10 років, виявились корисливими, пафосними снобами, які думають тільки про себе. І мене це дико обурювало, хотілося кричати на всіх.Але зараз я розумію що це було на краще і потихеньку прихожу в себе.Починаю спілкуватись з іншими людьми.Але поки якось не дуже виходить, адже я звикла відгороджуватись від всіх.Не люблю коли лізуть у мій особистий простір.До того ж важко відкриватись людям після того як стільки разів плювали в душу.

Вибух емоцій.Зміна особистості, думок, відношення.І весь світ перевернувся в одну мить.Все змінилося за лічені секунди.Стало з ніг на голову.Безповоротно.Раз і назавжди.І не зрозуміло радіти чи сумувати.Взагалі нічого вже не зрозуміло.Все дивно.І треба зрозуміти як себе тепер поводити, при таких обставинах.
Але я точно впевнена, що тепер все буде краще, досконаліше.

Чесно це так смішно було слухати, навіть не віриться що людина може казати такі дурниці щиро вірячи в них.Але що є те є.Тому деколи і потрібно розставатись з людьми, адже продовжувати стосунки немає вже ніякого сенсу.І просто вже не хочеться ніяких слів і примирень, хай все залишається так як є.Мене це цілком влаштовує.

Почалась стадія заперечення.Заперечення НАС.
Надзвичайно щасливі.І все так легко та невимушено, неймовірно.
Хтось міг би сказати, що ми три метри над рівнем неба, та це не так.Ми вище, набагато вище.Це просто не можливо передати словами.Випадковий погляд, ніжний
дотик, щира посмішка- і здається все зрозуміло.Все і всім.Крім нас.Нам просто не хочеться цього усвідомлювати, щоб не зруйнувати все.Тому ми і літаємо, не торкаючись землі.Разом.

Я так сумувала за тобою.
Ти навіть не уявляєш як.
Рада що нам вдалося поговорити.Рада що дізналась як твої справи.Як ти.
Поки ми розмовляли, всі наші щасливі спогади пролетіли в мене перед очима, а в нас таких було багато.Було приємно.
Ця розмова затьмарила всі події цього дня.Дякую тобі за це.
Сподіваюсь ти більше не підеш з мого життя.
Залишайся…