Хочу бути собою.Хочу щоб мене сприймали такою як я є і не старались змінити мене.Так, я не ідеальна.Адже людина не може бути ідеальною.А я лише людина.Я намагаюсь, я дійсно намагаюсь робити все правильно.Допомагати всім по можливості.Підтримувати.Але чому ж замість подяки кожного дня я чую критику, докори і невдоволення?Це так несправедливо, що інколи я просто не хочу ні з ким говорити.Я хочу просто щоб від мене всі відчепились.Ніяких прохань, послуг.Нічого.Посидіти у спокої.Не відповідаючи на дурні запитання.Адже я нікому нічого не повинна в цьому житті.Я здатна відповідати за себе.Я дуже вдячна своїм рідним за все що вони для мене робили і роблять зараз, за те що вони мене забезпечували всім чим мені було потрібно, але на даний момент мені потрібен спокій.Просто крапля спокою.Я маю багато чого вирішити для себе і я маю зробити це сама.Це лише моє рішення, мій вибір, моє життя.Тому мені потрібен простір.Самотній, тихий, величезний простір.