i`m not scared

якого ти чорта мені взагалі написав сьогодні? і якого чорта я відповіла?
тільки-тільки я почала нормально жити, дійсно нормально, ане ридаючи щоночі в подушку і не думаючи кожен вечір, з якою ж ти шлюхою сьогодні.
а ти написав…
тобі що скучно? ну то я тобі допомогти нічим не можу.
та і не хочу.
мені більше не до тебе.
добре, що я не в місті. добре.
немає спокуси на твоє "давай зустрінемся" відписати "давай", а потім жаліти про це ще три дні. не хочу я більше цього.
мені, як виявилося, й без тебе дуже навіть чудово!

я вже починаю забувати твій голос, твоє обличчя, поцілунки, руки, слова..та все.
ну як забувати…відвикати. отак мабуть буде точніше. і я навіть не хочу знати де ти і з ким. мені це не цікаво. зовсім.

а ще Р. ну скільки можна? цікаво, він думає, що я його дівчина? але я ж не хочу. я так зразу і сказала. але це мабуть дивно, коли ти гуляєш з хлопцем, обнімаєшся, цілуєшся, він платить за тебе, ви говорите по телефону кожного дня. бо влітку між вами сотні тисяч кілометрів і називати це просто "дружба".
ну як називати…називаю так це я.
а він надіється на щось.
на щось розраховує.

фу яка я. фу.

таку ідіотку як я треба ще пошукать. вчора було скільки думок, але я нічого не хотіла писать, поки не знайду якісь гіфки, які б доповнили пост.

і що ви думаєте?
інтернет пропав.

а все потому, что я победитель по жизни.

а зараз мені немає чого розповісти.
мда.

блог писать можливості немає.
Р. таки приїхав і гостює в мене.
тому я стараюся не палиться з цим ділом. не хочу, щоб він все це читав.
але завтра він поїде, тому я займуся блогом, так само продовжуватиму писать сюди свої недо-думки.

хорошо, коли він тут.. мені є з ким поговорить, послухать музику, вийти посидіть ввечері. це все кльово, але мене настирно переслідує думка про то, що я його просто напросто використовую. не знаю чому… хоча.. може так і є?

а зато моя сім'я дуже хорошо до нього відносяться..дивно.. навіть мама.. що ще більше дивно.

С. добавив мене в чорний список вк. мда. хлопцю 22, а дитина дитиною..
ну.. що ж поробиш. "потєря потєрь".

через дня два-три у славетне місто Л. точніше близько до Л. що я там робитиму без інтернету? без блогу? без телефону? бо він постійно вирубається..(батарея полетіла) …нада хоча б книжок нагребти..пффф…

все..Р. виходить з душу. я погнала.

https://150days.viewy.ru/

божее…у тебя шикарный блог!! сижу вот читаю все-все!!

спасибо, что подписалась! *.*
приятно!

я дуже зла на тебе. дуже. дуже. дуже. дуже.

і знаєш що? ВАЛИ К ЧОРТУ! ти більше мені не потрібен.

я тебе відпускаю! на всі чотири сторони.
не хочу тебе більше кохать.
і не буду.

когда с предпоследнего пальца поспешно стягиваешь, будто знак прокаженного, тоненькое кольцо, растираешь отметины - чтоб ни следа, ни полосочки не осталось, - ты видишь ее лицо?..

и по-новому графику, расписанию ходят теперь поезда. У тебя два ее неотвеченных и память, сновно вода, - ничего не задержится, даже прощания, что теперь радостней встреч. /Кто придумал глупые обещания навсегда любить и беречь?/

у тебя тут работа и новая рыжая бАрменша из "Лимонника" за углом. У нее приготовленный ужин, чистые наволочки и вымытый дом, тот же чертов лимонник под горчащий ни кстати кофе. Ты жмуришься, лампа на тумбочке смотрит тебе в лицо, озаряет профиль. Руки запустишь в рыжие кудри - она мурчит, щурится, выгибается в притворной борьбе. Привлекаешь ее к себе, поцелуй сквозь зубы /тот же дурацкий кофе на языке/. Нет, она хороша - посмотри, как трепещут губы, выпивая всего тебя в едином глотке…

что такое прошлое - это судьбы, измененные под прицелом случайных глаз. Ты же знаешь, глупый, потом не будет подходящей момента вырваться, чем сейчас. И ты уходишь, позавтракать не успев, забывая футболку на батарее. Она просит последнего поцелуя - вот тут болит, два сантиметра на северо-запад, чуть-чуть южнее… ты бы и вылечил, ты же бывалый врач, никакого диплома не надобно для таких задач.

белая полоса на безымянном пальце отрезвляет, словно удар под дых.

Ты представляешь себя с законной, лет через сорок, совсем седых, выбеленных, сколоченных очень прочно, севших смотреть закат на большое крыльцо…
когда вставляешь в спину лезвия - ты видишь ее лицо?

БОЖЕЧКИ. завтра, тобто уже сьогодні, великий день!! У МЕНЕ ПАНІКА!!!

АААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААА))) )

проблеми то через що? через то, що ми занадто любимо спогади.
ода. ми згадуємо, яка людина була вчора, тиждень тому, рік тому…
і думаємо, що вона така і є, але то не так.
і коли людина веде себе так, як вона має себе вести, якою вона зараз є, нам це не подобається. ми починаємо бунт. бунт проти неї. проти себе.
ми самі собі накручуємо щось в голові, вимагаємо від людини того, чого хочемо самі..ане то, що вона може нам дати.

а в все зміниться тоді, коли ми усвідомимо, що людина змінилася. вона інша.
і коли ми полюбимо цю людину, якою вона стала, ще більше, ніж ту, якою ми її покохали.отоді буде все добре. весілля. діти. всі діла.

якщо я все так круто усвідослюю, якщо я така розумна, то чому я не можу змиритися з тим, що минуле, це минуле..і ти явно в категорії "зі енд".
то що ти пишеш мені раз в декілька днів. якісь незрозумілі повідомлення.
це нічого не значить. абсолютно нічого.
бо дій з твого боку зовсім немає.
якщо я тобі така важлива, то чому б тобі для початку не позвать мене погулять?) ти сидів на квартирі декілька днів і гуляв в ігри. думаєш я тобі повірю?
от і знову моя біда, то що я не довіряю. ну а й навіть якщо й так. якщо ти так сильно скучив…то чому не хочеш мене побачить?
може не так і сильно.

повірь, на спогадах ти довго не протянеш.
чому ти це не усвідомиш?
я так залежу від тебе.
то чому не можна вирішить все раз і назавжди.
друзів із нас явно не вийде.
пара ми теж ніяка.
то може просто геть не спілкуваться?
ти ж просто тянеш мене на дно.

а я й не проти.

дура.

hey, sexy! ♥

..I hate you and hate what we are..

написала лист. на білому листочку. улюбленим кольором фломастера.
розмалювала навіть. і як тут не порадіть?
поки що сподіваюсь на краще :)

дивно, але коли записуєш, що треба зробить, в основному все й робиш.
я зробила сьогодні майже все заплановане.
і це очєнь даже.

от мені цікаво, як можна так гарно оформлять пости? так по-домашньому. і пишуть все нормально, не то що я.
пфффф… гавно якесь. може писать все російською та й буде гуд? чи ну нах?

https://justdie.viewy.ru/

спасибо, что подписалась.

у тебя хороший блог *.*

з пирогом не вийшло..емм.. та.
спечу, коли приїде Р.
невелика біда.

зато сходила нагребла книжок. це радує.

ввечері напишу лист.

і взагалі день такий хороший, правда багато напрягають пахать, але ж з братом, то наче швидше. і так хорошо з ним прогулялися. круто.круто)
у мене життя таки полосами. то хорошо, то плохо. часто це замічаю.

перечитую наші переписки і реву.

а сенс? ти навіть не згадуєш за мене. не пишеш. нічого.
краще б спать пішла.

я нічтожество.

завтра треба приготувать пиріг і написать лист! головне не завтикать і не поліниться. а може ше й в бібліотеку піти? хз.хз.

а ще мені неймовірно жаль Р.
він дуже хороший, але я не кохаю його.

постійно зриваюся. кричу. хамлю.

чого я така сука? м?

залишила б його..та і всі справи. нііііі..ні.блядь…
не хочеться. бо тоді взагалі нікого не залишиться. тоді ні з ким взагалі буде поговорить. корислива сука.

саму від себе нудить.