проблеми то через що? через то, що ми занадто любимо спогади.
ода. ми згадуємо, яка людина була вчора, тиждень тому, рік тому…
і думаємо, що вона така і є, але то не так.
і коли людина веде себе так, як вона має себе вести, якою вона зараз є, нам це не подобається. ми починаємо бунт. бунт проти неї. проти себе.
ми самі собі накручуємо щось в голові, вимагаємо від людини того, чого хочемо самі..ане то, що вона може нам дати.
а в все зміниться тоді, коли ми усвідомимо, що людина змінилася. вона інша.
і коли ми полюбимо цю людину, якою вона стала, ще більше, ніж ту, якою ми її покохали.отоді буде все добре. весілля. діти. всі діла.
якщо я все так круто усвідослюю, якщо я така розумна, то чому я не можу змиритися з тим, що минуле, це минуле..і ти явно в категорії "зі енд".
то що ти пишеш мені раз в декілька днів. якісь незрозумілі повідомлення.
це нічого не значить. абсолютно нічого.
бо дій з твого боку зовсім немає.
якщо я тобі така важлива, то чому б тобі для початку не позвать мене погулять?) ти сидів на квартирі декілька днів і гуляв в ігри. думаєш я тобі повірю?
от і знову моя біда, то що я не довіряю. ну а й навіть якщо й так. якщо ти так сильно скучив…то чому не хочеш мене побачить?
може не так і сильно.
повірь, на спогадах ти довго не протянеш.
чому ти це не усвідомиш?
я так залежу від тебе.
то чому не можна вирішить все раз і назавжди.
друзів із нас явно не вийде.
пара ми теж ніяка.
то може просто геть не спілкуваться?
ти ж просто тянеш мене на дно.
а я й не проти.
дура.