якого ти чорта мені взагалі написав сьогодні? і якого чорта я відповіла?
тільки-тільки я почала нормально жити, дійсно нормально, ане ридаючи щоночі в подушку і не думаючи кожен вечір, з якою ж ти шлюхою сьогодні.
а ти написав…
тобі що скучно? ну то я тобі допомогти нічим не можу.
та і не хочу.
мені більше не до тебе.
добре, що я не в місті. добре.
немає спокуси на твоє "давай зустрінемся" відписати "давай", а потім жаліти про це ще три дні. не хочу я більше цього.
мені, як виявилося, й без тебе дуже навіть чудово!
я вже починаю забувати твій голос, твоє обличчя, поцілунки, руки, слова..та все.
ну як забувати…відвикати. отак мабуть буде точніше. і я навіть не хочу знати де ти і з ким. мені це не цікаво. зовсім.
а ще Р. ну скільки можна? цікаво, він думає, що я його дівчина? але я ж не хочу. я так зразу і сказала. але це мабуть дивно, коли ти гуляєш з хлопцем, обнімаєшся, цілуєшся, він платить за тебе, ви говорите по телефону кожного дня. бо влітку між вами сотні тисяч кілометрів і називати це просто "дружба".
ну як називати…називаю так це я.
а він надіється на щось.
на щось розраховує.
фу яка я. фу.