be happy

Абсолютної свободи не існує: є лише свобода вибору, а зробивши вибір, ти стаєш заручником свого рішення.

у мені стільки сили, стільки сили, що я аж з дому виходити не хочу

не користуєтеся порадами людей, які живуть не так, як мрієте жити ви

А давай нічого не вживати…взагалі ніколи. Уяви…16 років закидаю в себе всілякий бруд шкідливе неприємне лайно в себе хорошу. Гадаю в цьому житті достатньо. Тепер нехай отой непотріб валить з моїх судин з моїх легень мого серця…я тепер буду сама і так буде легше…краще…ну і я звісно ж буду легшою і кращою)

[він] приймав мою дивакуватість, я - його відходження, він слухав мої емоційні "чому?", я - його логічні "тому що".

у дитинстві вона була дивакуватою.
не мала друзів.
не питала про одвічне дитяче "чому сонце світить, чому дощ іде? "
розмовляла сама з собою.
не брала участі в дитсадівських та шкільних виставах.
не співала пісень, не розповідала віршів.
не тягнула руку на заняттях

.їла вишні завжди з кісточками і чекала, коли ж у животі виросте дерево

з недитячим терпінням спостерігала за пташками на гілках і чекала, коли ж вони нарешті будуть лягати спати, тоді ж бо вони обов'язково мають попадати на землю

—і чому обов'язково лесбіянки?! - дуріла вона після чергової розмови з батьками. - тому що завжди разом? тому що у нас немає хлопців? що в цьому поганого?

І вона шурується сильніше, аж до крові й кісток здирає з себе шкіру, вириває волосся, поки зовсім не зітреться, стане невидимою, бо це єдиний вихід, бо інакше вона не втече, бо це буде кінець, і вже не тільки вона про це знає.

ці вихідні були найнаситченішими напевно за всю цю довгу та холодну зиму. це були 32 години в дорозі та 15 годин у Києві. враховуючи те, що в столиці я була вперше мені сподобалося безумовно дуже. рух, люди, метро. вічний натовп, різноманіття, швидкість.
як же я люблю це. вливатися в це середовище та відчувати себе його частиною. як же я хочу, щоб те відчуття панувало жавджди. як же це чудесно.
хоча і звісно, така наситченість події, надзвичайно багато ходіння за один день, та дуже нездорове харчування взяло верх, і моя спина та шия кришаться та руйнується зсередини. та воно того варте, мабуть.

я полюбила київ. полюбила храми, майдан і глобус. величні магазики, метро і гарнечих хлопців на кожному кроці.
київ ♥

запахи – останнє, що залишається від людей, речей і країн.

..Чужа душа–то, кажуть темний ліс.А я скажу:не кожна, ой не кожна! Чужа душа–то тихе море сліз.Плювати в неї – гріх тяжкий, не можна..

не питайте в людини, щаслива вона чи нещасна, а тільки спитайте, чи ще спроможна спати. якщо так, усе гаразд. цього досить.

страждання – немов бридка жінка, з якою тобі судилося побратися. може краще бодай трохи її полюбити, ніж оженитися й гризтись з нею до скону? вбити ж її не можна