be happy

справжня сексуальність - це передусім упевненість
!!!

Моя вайлуватість породжувала мою нерішучість, а та у свою чергу не впевненість.

Така собі особиста сексуальна революція, революшн намба ван. Настає певний час - і все на світі зненацька починає обертатися навколо твого стручка.

З роками хлопці просто втрачають цю здатність - плакати. Хлопці не плачуть, як відомо. Десь після одинадцяти - дванадцяти це як рукою знімає. Це, вочевидь, початок статевого дозрівання, коли в тобі надовго засинає якийсь організаційний центр плачу.
(с) Андрухович

Одного разу вона раптом виразно сказала не прокидаючись: "Але він знервований!". Мені видалося цікавим продовжити розмову, і я запитав, хто. Вона відповіла "Кіт". Але так і не прокинулася.

І це справді велико, що людина стає над заповідями заради іншої людини.

всі перешкоди подолані, і ми стрімко несемося туди, де я знову так хочу бути.

Ми потрапили до якогось жахливого вагона - в нас такі називають плацкартними - з тих, де світла саме настільки, щоб не заснути і не читати, саме настільки, аби повіситись.

(С) Андрухович

Я був щасливий у Празі, і мені геть не подобалося, що тепер там хазяйнуються якісь йобані російські танки.

Для нас це був Захід - Прага.

Я любив їхній Орлой, усіх тих лялькових апостолів, їхню Влтаву, їхню мову, всі ці димінутиви типу smrticka. Мені подобалося, що вони готують ґуляш із котів. Я любив Карлів міст, цукрову вату, Малу Страну, «Латерну маґіку», зоопарк і парк імені Юліуса Фучіка з його жахними атракціонами, я дуже любив кофолу.
(с) пан Андрухович

Все прийде тоді, коли має прийти. Не треба квапити події.

а ще в мені занадто багато бажань і несповнених мрій..

Знаєте чим я хочу володіти? Малюванням.
Я хочу мати здатність чудово малювати. Переносити мої думки, емоції та сспогади на папір у вигляді ілюстрації. Просто і невимушено.
Тоді я б обвісила всі стіни в кімнаті своїми картинами та віддавала б їх час від часу на виставки, а всі б казали, яке я диво і як прекрасно малюю.
Я хочу палювати пейзажі. Хочу малювати міста, в яких побувала, щоб назавжди це закарбувати. Не задопомогою камери, а задопомоги пензля і моїх пальців.
Нажаль моїй мрії не суджено бути здійсненою..//

Він слухав її не дихаючи. Боявся, що зіб'є її з пантелику, що вона не докінчить, що щось забуде.

знав би ти як я скучаю

і як не сплю довгими ночами.

знав би ти, що відчуваю

не кинув би у цій печалі.