be happy

Сніги метуть. У вікнах біле мрево.
Антени ловлять клаптики новин.
На білий вальс запрошую дерева,
на білий вальс вітрів і хуртовин.

Хай буде сніг, і музика, і вечір.
Хай серце серцю сплачує борги.
О, покладіть гілки мені на плечі,
з мого життя пострушуйте сніги!

Я вас люблю за те, що ви дерева.
Що ви прийшли до мене, що ви тут.
Зима стоїть, скляна і перкалева.
Метуть сніги. Сніги метуть, метуть…

© Ліна Костенко збірка "Річка Геракліта"

снять шляпу я не могу, ибо ее у меня нет… "

— я ведь кот.

без тебе недосон
без тебе недовіра
без тебе недостатність серцево-судинна і взагалі
без тебе катастрофічно ніяк

перспектива має бути чимось таким, що можна було б купувати у кіосках й уводити собі внутрішньовенно

щоб перемагати ти повинен думати, як переможець

Вчора закінчила читати Джейн Остін *Нотернґерське абатство*. Більшість починають читати Остін звісно з *Розуму і і почуттів*, або *Гордості і упередження*. Проте я вибору не мала, брата надзвичайно захопила іменно ця назва, тому цю книгу я і отримала. (На жаль у моєму містечку в книгарні не продається Остін, а в бібліотеці її не змогли знайти.)
Моє знайомство із Джейн Остін почалося у Новорічну ніч, коли замість новорічних посиденьок та походеньок я дивилася фільм із Енн Хетеуен у головні ролі. Після цього послідував не один фільм, знятий по її книзі. Та звісно ж я зрозуміла, що фільма мало, і просто горіла бажанням прочитати книги. Тож коли мені попало у руки Нортенгерське абатство мене було важко відірвати, хоча читала переважно вночі, і відривало тільки стомлення. :)
Хочу сказати, що книга мені сподобалася і, що я нарешті зрозуміла остаточно свій потяг до романів такого типу. (свій вклад в це зробила Джейн Ейр, Шарлоти Бронте)
Якщо я запитаю себе, що саме мені подобається в романах таких типів? Так це розповіді із життя дівчат мого віку. Це опис життя людини, яка жила 200 років тому. Це захопливі, а інколи і інтимні подробиці їхніх будней. А моя цікавіть получає невимовне задоволення, від бачення того, як розвивалося чиєсь життя.
Сюжет досить передбачуваний, проте не стає від цього нудним чи скутим.
Мені сподобався поглиблений опис пейзажів, елементів інтер*єру, одягу - це дає можливість краще зрозуміти ту епоху та глибше пізнати той світ.
Мій висновок: ця історія кохання варта уваги.

Уяви, що твоя свідомість - це небо, а твої думки - це хмаринки

просто рухайтесь - ось і весь сенс

ваше життя зміниться тільки тоді, коли ви самі цього побажаєте.

я абсолютно втомлена і знесилена. я страшенно боюся зно. я боюся провалитися. я боюся не виправдати сподівань. мене гноблять мої не знання. я так не можу. болить голова і цей біль не вщухає. надзвичайно важко. хочеться зупинити час. і хоч на годинку забути про зно, турботи, дпа, навчання і всі ці складнощі. хочеться відпочити від цього всього безладу. хочеться спокою та умиротворення.

я уже не раз писала, що не люблю людей.
тепер я хочу розказати, із-за чого це відбувається.
більшіть людей, які мене оточують - це обмежені та безмозглі підлітки,
яких цікавить тільки покурити та посидіти в КонтактАХ, як вони кажуть.
Це байдужі до всього світу люди, яких не цікавить ні їхня освіта, ні безлад в країні та навіть ситуація закордоном.
Це такі людини, яких оточує шкаралупа, за якою вони не бачать кіно, дальше свої оболонки.
Це люди, які не прочитала ні єдиної книги і розсміються тобі в лице, колити скажеш слово *бібліотека*.
Проте, попри всі свої *шикарні* якості, вони вважають себе кращими, вище інших, розумними людьми.
Із-за таких от попидьків, псується моя думка про більшість людей.

Від легкої депресії допомагає ванна з ефірними маслами, від важкої - з феном.

наша школа іде на *вимушені* канікули із-за морозів. це таке щастя. адже появиться більше часу на вивчення предметів до зно, хоча взигалі канікули - це прекрасно.
я так люблю байдикувати дома, дивитися travel майже цілий день та вчити історію та англійську.
ох миті щастя.
♥
надіюся, не одну мене так потішуть!

Я замітила дивний збіг, що хоча на Вьюі надзвичайно багато любителів Шерлока, Пліткарки, Милих обманщиць та Надприроднього, а ще Хору, Теорії великого зриву та ще з дюжину серіалів, проте я не замічала ніодного постика про милий серіал, який вийшов у минулому році, і називається *ПригорАД*

Фільм розповідає історії Тесси, яка переїхав у маленьке містечко, в якому ніколи і нічого не відбувається із Нью-Йорка.
І повірте її світогляд, її погляди, її стиль життя вартий тих 20 хвилин кожного тижня.

У Чествені тільки тим і займаються, що дивляться один за одним.

У Нью-Йорку кожен рік ми з Джорджем ходили в Центральний Парк дивитися, як надуваються фігуру для парада, а потім відправлялися у любиму кафешку за бургером і чорно-білим молочним шейком, а попробуєш заказати чорно-білий шейк у Чедствені і получиш тільки білу частину.

Є щось неймовірне фальшиве у Різдві в Чедствені - все навкруг пластикове і професійно прикрашене.

>Звісно окрім Тесси існує ще не один забавний персонаж - як наприклад Далія. Яка є втіленням всіх стереотипів про блондинок. І вони просто виносить мозок своїми заторможеними фразочками та обсолютно низьким рівнем інтелекту.

Повірте, це не той серіал, після якого виникає відчуття марного перегляду та безкорисної трати часу. Постійний сарказм та іронія головних персонажів створять ілюзію свята :DD