be happy
живу як можу. роблю що хочу. люблю як знаю. і вся печаль
живу як можу. роблю що хочу. люблю як знаю. і вся печаль
— Все зрозуміло.
- ?..
- Я ще не зустрічав жінок, що говорять те, що думають.
- Що ж, мені є, що сказати.
- Хм.. ти заставила мене усміхнутися. Підеш зі мною повечеряти? І я обіцятиму слухати.
- Гірше цього важко уявити
- Розумію. Ну вибач.. Те, що хотів я сказав..
-. .Почекай, я візьму свитер.
дивилася чудовий фільм. *Прислуга*. Почала дивитися тільки із-за улюбленої Емми Стоун, яку безмежно люблю. Проте фільм вразив до глибини серця та душі.
Події відбуваються у США, у штаті Міссісіпі у 60-х роках минулого століття. Основою для сюжету є негритянський рух, який набув широкого спектру у Америці в той час. Показується в яких стражданнях жили "кольорові*, які люди їх оточували, і яке загалом було суспільство в той час.
Звісно є і супергерой у історії про злодіїїв.
Молода журналістка, яка намагається показати у своїй анонімній книзі те, чим живуть знедолені прислуги, що вони мусять терпіти від заможних дамочок та які обставини заставили "кольорову" розповісти найтаємніше заможній білі дівчині.
Подивіться - і ви не пожалієте. Це саме те, що потрібне знедоленій, як я людині п*ятничним вечіром. Це саме та порція гарного фільму.
Недаремно The help номінований на Оскар.
Я нвідюся, що він його отримає!
справжній друг - той що ділить з тобою радість! (саме ділить, а не заздрить тихенько)
попереду 58 годин щастя та відпочинку. i'm free.
!
з кожним днем все змінюється. я це відчуваю. зміни відбуваються навколо мене і в мені. це приємно. це надихає ♥
як приємно просинатися вранці, від хорошого сну.
як приємно відчувати, що вночі щось з тобою сталося.
я впевнена, що це був найкращий сон.
сповнений любові, ніжності та пристрасті. боже.
як жаль, що це всього лиш сон.
проте я готова бути усміхненою весь день,
просто від того, що усмішка не сходить з обличчя,
а фрагменти не зникають з пам*яті.
ах. цей сон
я не люблю людей. є лише рідкі виключення як друзі чи родичі. інші люди нажаль швидко надоїдають, і їхня компанія є якоюсь нестерпною. інколи це мене лякає. але важко бути невимушено компанійською з тими, хто викликає обурення та ураган злості в тобі.
Влюбленности придают слишком большое значение. На 45 процентов влюбленность состоит из страха, что вас отвергнут, на 45 процентов — из маниакальной надежды, что именно на сей раз эти опасения не оправдаются, и на жалкие 10 процентов из хрупкого ощущения возможности любви.
Я больше не влюбляюсь. Подобно тому, как не заболеваю весенней лихорадкой.
(с)
Смилла и её чувство снега
Ще ніколи мене так не цікавило, що буде далі. Таке враження, що час і світ зупинились і мене викинули з них. І це з одного боку круто, а з іншого лякає, бо хтозна чи завтра, коли я прокинусь, у мої двері не буде стукати хтось…
Я не мрію про Францію чи США. Я не мрію про подорожі чи курорти. На даний момент..
Єдине, про що я мрію, це поступити в університет.
Це набрати достатню кількість балів, щоб получати хорошу стипендію. І почати нове життя. І вже тоді почати мріяти про Венецію та Лондон чи про Canon.
Для мене це як святе пресвященне місце. Де, як мені здається все зміниться. Все буде інакше. Все буде так, як я бачу це в своїх мріях.
Це буде чудовий час. Нові враження та знайомства.
Це буде мій час. * __ *
Твоє призначення ти знаєш сам. Яке б воно не було дивне і фантастичне, але воно таке. Чомусь зі мною завжди буває так, що люди бачать у мені когось чужого, зв*язують мене своїми "путами" - марними сподіваннями, бачать у мені святість, геніальність, покладать на мене величезні надії, що я врятую світ, я знайду ліки від раку, я стану грандіозним вченим.І саме через це я не можу робити саме ті речі, які мені найкраще вдаються…І це до сраки сумно…
Самые популярные посты