а хіба ти мене погано знаєш? у мене ж сім п'ятниць на тиждень.

Верналагнія (vernalagnia) - романтичний настрій з приходом весни.

Вам звонил абонент
В 23.47.
… Вы, наверное, были уставшей совсем.
Или были с другим,
Или видели сны
И не знали, что Вы абоненту нужны.
Вам звонил абонент.
Абонент Вас просил,
Когда внутренний голос вовсю голосил,
Чтоб, осилив закон притяжения Земли,
Вы поднять телефон этот всё же смогли.
Абонент Вам звонил,
Абонент Вас хотел,
Только дело не то чтоб в слиянии тел,
Просто нужен был человек так — не на вечер — на век.

у каждого из нас есть точка срыва,
когда становится на сердце тяжело,
когда нам кажется, что падаем с обрыва,
и жизнь становится, как черное пятно.
у каждого из нас есть луч надежды,
и кто-то очень близкий и родной
не даст тебе упасть в пучину бездны,
и скажет: "ты не бойся, я с тобой."

ища ответа между запятыми,
целуя в души тех или иных,
мы смотрим за ошибками чужими,
но учимся, к несчастью, на своих.

засовуючи навушники у вуха і занурюючись в себе, я розгрібаю сміття, що скупчилося за тиждень всередині мене

час припиняти займатися дурницями, забути про карму і почати поводитись з людьми так, як вони не соромляться зі мною. з чого б почати? о, точно: йдіть на хуй.

я мав
не багато і не мало
збирав
все що поруч лиш лежало
брехав невдало
і крав лекала
і чесне слово випадково лиш не вбив
мене
можна просто підкупити
мені
набридає говорити
і посуд мити
і навіть жити
хоч так насправді я по суті ще не жив

облом
напрягатись і пахати
з усього
найбільше люблю спати
вірші писати
дахи зривати
і можу грати на усьому що звучить
ніхто
вже не є в авторитетах
шукаю
всьому паритет я
люблю гаджети
і марафети
всілякий стаф і всякий снаф і різну гидь

ведусь
на розводки і підстави
не п'ю
ні горілки ані кави
зате слиняві
пишу маляви
про сенс любові і про секс великих сіл
ніхто
не заманить мене в сіті
я маю
кого і що любити
і так лукаво
і на халяву
пройшов лиш вісім з дев'яти великих кіл

а был ли мальчик?
горело ли сердце болью?
в итоге все то, что мы называем
любовью
уйдет незаметно,
как лето,
как парень напротив в баре,
забыв сигареты
и не простившись
глазами.

а все, что мы не отпустили -
когда-то
выбрали сами.

може то зробити підсумок тижня поки ще є час?
ну окей, поїхали.

майже не пам'ятаю, чесно кажучи, понеділок, знаю лише, що добре тоді посиділи з дівками в Дукаті. потім пішла на історію (де я щоразу втрачаю сенс життя), після того на англійську, а потім до Валерія Олександровича (стоматолога). Він лисий, але він смішний. ще у нього є звичка цепляти пацієнтів.

у вівторок був мій останній похід до Валєри. тепер я офіційно зі здоровими зубками! урааа! але щоб все було ідеально мені треба ще пережити дві операції та муки, деякі незручності. ну нічого, справлюсь ;)

давайте зразу перейдемо до п'ятниці? бо середачетвер у мене не були цікавими.

так от, ввечері п'ятниці ми з Юлінькой поїхали в Бамбу до Діми, Влада та Саши. правда, пізніше до нас підійшли Віскунов та Нестерук. але вони пробули там не довго. весь вечір ми говорили, в основному за скільки можна зняти Діму, бо він сказав, що Юля використовує його як шлюху. добре посиділи, мені сподобалось. пізніше ми поїхали в ЦУМ, це було десь так в десять годин вечора і у Ю вже тоді не було настрою. приїхала я додому о пів на одинадцяту. хороший, хороший був вечір.

в суботу ми прогуляли школу, а потім я весь день провела вдома. якось навіть і не відсвяткувала 23 лютого, хоча один козел і привітав мене з цим днем, сучка.

коли зникає близька людина, ти ще довго не можеш її відпустити.
ти хапаєшся за всякі дрібниці: запах, голос, погляд, звички.
ти намагаєшся запам'ятати все, і не випускати зі своєї пам'яті.
ти п'єш її улюблений чай, дивишся її фільми, носиш її одяг.

нісенітниця…
все одно плачеш,
все одно б'єшся об стіни.

Улица, лица, длится, не спится,
Засыпаю, не могу остановится,
Зажигаю, наблюдаю за собой там, со стороны раны.
Не зажили, долго кружили, вдох -
Снова тени ожили,
Были, любили, забыли, оставили там.

Я не вернусь, и снова не будет весны,
Я поднимусь - я уже не боюсь высоты,
Я так хочу, чтобы ты, я так хочу, чтобы я
Часами, словами, весами грузили себя.

Ночь наступает на пятки,
Звуки играют в прятки, сладкие взятки прячутся -
Их не достать, до них не добраться,
Можно смеяться, не приземляться,
Трудно понять, легко догадаться.
Нет, не отнять того, что бы было опять
Догонять время, не ждать,
Можно сгореть, не успеть, не допеть, не догнать,
Не узнать, потеряться.
Можно смеяться, не приземляться,
Трудно понять, легко догадаться.

Я не вернусь, и снова не будет весны,
Я поднимусь - я уже не боюсь высоты,
Я так хочу, чтобы ты, я так хочу, чтобы я
Стихами, кругами, руками закрыли себя.

На ответы у меня есть вопросы, папиросы,
Расспросы, спроси меня: где ты?
-Нигде, я иду в никуда, да, горят провода,
Это правда, сухая вода, бесконечная нота,
Спроси меня: кто ты? -Никто, но я здесь навсегда.

Я же вернусь, и снова наступит весна,
Когда я проснусь - я знаю, тебе не до сна,
Я так хочу, чтобы ты, я так хочу, чтобы я
Дышали одной тишиной, и не видели дня…

мої шкідливі звички
скоро
мене
й доб'ють

у мене все так вирує всередині, що хочеться або жити нормально, або взагалі тоді не жити.
мама розказала сьогодні багато чого мені та, чорт!, до чого ж вона має рацію! яка ж я дурна! але це ненадовго.
ще Ваня відкриває мої очі кожного дня і знаєте що? нехай гуляє все лісом