Это просто Вьюи блог

Знаєте, ніч, траса, я в дорозі. Цікаво проведений час, нові знайомства. Взагалі, все виходить весело. Одне але. Боляче, сука, піздєц боляче. Я не знаю чому, адже я вже проявляю пофігізм. Але мені, блять, боляче. Чи то алкоголь дав своє, чи спогади чи що. Не знаю

Чи то від горівки чи від того що дах їде чи від довгих розмов, чи від того всього разом мені приснилася вона - я не знаю. Через сон мені боляче, ще в сні так було. А я ж її щиро любив, блять, щиро. А так в душу плюнули. Походу, у мене тепер буде фобія. Надіюся, що не буде, але може й буде. Фобія до відносин. А їх я ненавиджу. До самого мозку кісток ненавиджу

Знаєте, з мене вирізали добрячий кусок серця. Я відчуваю всередині пустоту. Я самотній. Немає більше кого любити, кому приділяти увагу, кого, кінець кінців, цілувати. Блять, мене це бісить, мене це мучить. Це боляче, мені боляче бути самому. Надіюся, мене ще хтось полюбить. Надіюся. Тому що я навряд чи тепер зможу бути сам

Одна зустріч прояснила багато моментів. Або це награна байдужість, або це були награні почуття. Скоріше другий варіант. Все так легко і пушисто бути не може. Так як вона ставилася до мене під час зустрічі - це знак. Побачимо вподальшому, чи я правда її люблю

Отож, є багато складнощів. Поки що вони теоретичні. Отож, чи не порівнюватиму я майбутню дівчину (якщо така буде) з нею. Чи забуду колишню? Чи я зможу завести нові відносини? Так, я знаю що я сам завершив справи з нею. Не знаю, як вона реагує на це, надіюся їй пофіг, це полегшить мені завдання. А, да, я її походу ще люблю. Це б мало пройти, я хочу, щоб це відчуття пройшло. Ніби мене розчарували. Я з надією дивлюся в майбутнє, та чомусь в моєму баченні вона пропускає.

Щоб любити людину, достатньо бачити її фото і знати, що в неї все добре

Якось все нудно, водночас і не нудно. Я от валяюся як овоч на ліжку. Нічого не хочу. Хоча б почав курсову писати. У мене такий піздєц по навчанню, що торба. В загальному, ми в дєрьмє. Далі. Мені вдається подавляти свої "любовні" потяги в більшості випадків, але деколи я врубую ванільку. Є зацікавлення іншими дівчатами і це добре

Отож, прівєт. Довелося змінити блог, аби я не дістав одну особу. Якщо хтось наткеться на мій брєд - ось попередній блог https://chornorizec.viewy.ru/mobile Не варто їй знати, що я думаю, що переживаю. Тут буде справді спроба вести щоденник, щоб в майбутньому його полистати і подивитись, яким я був бовдуром. Власне, попри всю ненависть і огиду, я відчуваю, що я не байдужий до неї. Це те, що я не можу змінити. Занадто вона противна, щоб її розлюбити. А ще я її ненавиджу. За її брехню та лицемірство. Вона мені огидна своєю дурістю. Я не бачу її в подальшому в моєму житті. Та чи через це я часом і люблю її? Не знаю. Знаю одне. Чомусь, я всюди її виглядаю