neverthelessihopeless

Он её начал ценить, когда потерял. Готов был горы свернуть, чтобы вернуть её… Но. У неё уже был любящий парень, который помог ей забыть прошлое. Только по ночам, она все еще просыпалась в слезах, увидев его в своих снах. Любила очень крепко и до сих пор. И вот в один день они встретились, случайно. Он увидел, что она беременна и сердце в груди облилось кровью. Как это больно. Она ему тихо сказала: "Я готова тебя простить, только при одном условии. " Каком? - спросил он у нее. "Если ты примешь меня с чужим ребенком и полюбишь его как своего…". Они смотрели минуты две друг другу в заплаканные глаза. После чего он ответил: "Я не смогу, хоть и очень тебя люблю…". Со временем ты все поймешь, что такое Любовь на самом деле!" - ответила она и ушла… Она умерла при родах, вместе с ребенком. И только на похоронах, тот парень, что был с ней, подошел к нему и налил водки. Выпей до дна - сказал он ему. После чего молвил: "Это был твой ребенок, дурак, я очень любил ее и согласился воспитывать чужого сына…

Ось де справжність: коли ти любиш, у собі, мовчки, не ставлячи запитань, не сподіваючись на відповідь.

за ті гроші, що я потратила за півтора тижні, а саме 1650 грн, я могла купити собі купу мп3) Іванка забрала, хоча може це і добре-повернення до реальності тролололоуууу

вчора за пивом, Елла нагадала мені, що ми завжди мріяли зі своїми хлопцями пожити разом, в 4тирьох поїхати кудись..
я сказала, що всесіт перевернувся, все пішло не так.
-Все так. поживемо, -відповіла..

6 мыльярдыв душ, а іноді тобі потріна тільки одна.……………а

жлдлоалилівстіьчдслволшмрамиа с

безглуздо, як на мене, буде цінувати людину, яка нічого через мене не пережила, нічого не витерпіла… тримаючи весь час за руку
за те, що просто поряд? теж причина, але якась ненадійна.
я знаю тільки 1го, який гідний любові, поваги, вдячності, довіри, незважаючи ні на що…

в мому мозку той клаптик, що відповідає за закоханність постійно вімкнутий, треба якось вміти його вирубати навчитись

Кому я не потрібна, мене хай не турбує…

Живу відкинувши все зло,
в душі любов і доброту зберігатиму завжди
і пам*ятатиму, що в серці лиш один.

Любитиму я тих, хто без мене ні дня прожити не може…

І не заважатиму тим, хто щасливий без.

Варто було тільки бути з ним
і цей світ ставав таким, яким він є насправді

Чайная колбаска Ингредиенты: Печенье (песочное, например "Юбилейное") — 600 г Масло сливочное — 200 г Какао-порошок — 2 ст. л. Молоко — 1/2 стак. Сахар — 1 стак. Приготовление: 1. Печенье раскрошить руками или при помощи скалки (поместив печенье в пакет). 2. Какао смешать с сахаром. 3. Масло нарезать кусочками и растопить в кастрюльке, добавить молоко, всыпать какао с сахаром. 4. Поставить на плиту и нагревать помешивая, пока сахар полностью не растворится (но не кипятить!). Снять с огня, перемешать с раскрошенным печеньем до получения густой консистенции. 5. Скатать колбаски, завернуть их в пищевую пленку и убрать в холодильник на 6 часов. Нарезать, как колбасу. Так же можно добавлять вместо сахара сгущенное молоко, а вместе с печеньем - грецкие орехи.

Щербет

Ингредиенты:

-500 г жареного арахиса,
-1 пачка сухой детской смеси" Малютка" (350 гр),
-3 стакана сахара,
-1 стакан молока,
-3 ст. ложки какао

Приготовление:

Аккуратно открываем пачку молочной смеси, упаковку не выбрасываем, она нам ещё пригодится.
Сухую молочную смесь смешать с жареным арахисом.

Отдельно в кастрюльке сахар смешать с какао, добавить молоко, поставить на огонь и помешивая, довести до кипения.

Выливаем всё это в смесь с орехами, тщательно перемешиваем.

Получившуюся массу выкладываем в упаковку от "Малютки", верх упаковки склеиваем скотчем, и отправляем в холодильник до полного остывания.
Приятного аппетита!

Між незв*язаною мовою, яка проносилась з її вуст, і між заторможеними думками після спокійної ночі, яку важко назвати сном, але легко окреслити як ейфорія, вона відчувала подих в затилок і нарешті почула "Добрий ранок, кохана", коли ці слова пробудили її-вона пояснила собі цю незв*язану мову у голові. Їй просто настільки було добре поряд із ним, що це лишило будь-яких стимулів, будь-яких планів, лишало життєвої енергії, проте надавало нову, переносячи у інший вимір перебування, в якому можна було повірити у щастя у чистому його вигляді. Мабуть, у цьому щоденничку я не раз буду згадувати це слово, він буде містити у собі прояви саме цієї емоцї (так я тоді думала, " в переди, мне казалось, меня ждет только радость")
Я назвала щастя емоцєю? Не може бути, що це почуття так легко окреслити, як щось короткочасне. ненадійне. нетривале, що пробирає тіло, залишаючи купу мурашок від шиї, плеч до зап*ястя… Ні, це постійний і довготривалий процес.
Він починає свою дію, коли ти знаходиш те, що тобі дійсно необхідно, і в твоєму словниковому запасі залишається тільки його образ, як основа, а все інше -прилегле і межа роздумів.
Побачивши, як він вийшов із будинку, усміхнений і такий же приваблевий, як і з моменту їх останньої зустрічі у місті Лева, вона не змогла не пришвидшити темп і не підбігти до… теж Лева) Він завжди буде асоціюватись у неї з цим королем. По-перше, густим волоссям русявого кольору, що виблискує золотистим на сонці, по-друге, врівноваженим поглядом, грація якого не залишає байдужим нікого, хто його знає. Під час сексу в цьому погляді проявлялась хижачість.
" Чай з лимоном", так вона для себе описала колір тих добрих очей, і ще задовго до того, коли могла його обіймати, задовго до того, коли вона могла милуватись його родинками біля губ… (краще не зупинятись на губах, про них можна писати вічно, як і малювати) але й не тоді, коли будучи малою надписувала на його фотокарці слово "мрія".
Вона вже бачила, як він виходив поспіхом із цього будинку, тоді погляд його був пройнятий байдужістю, хоча щирістю, а обійми при зустрічі та прощанні вічливою формальністю. Але починаючи з того часу, вона встигала зловити від них кайф, - це було перше в що вона закоалась-, тепло від них.
Потім у тепло у мові, вчинках, у середовищі, де він жив, в музиці, яку він слухав і у світ, який ві бачив.
Самодостатність-ще одна риса, що шалено її розкладала до нього.
Він вмів вміло поєднувати щирість, розум і стриманість. Я би вбила би всіх, хто у нього був до мене.
" Я чекав на тебе все життя"- вона прокручувала цю фразу щоразу, коли лягала спати. І розуміла, що їй потрібно вчитися у нього цієї внутрішньої самодостатності. Щось стримувало її повірити у це. Його посмішка після сказаного складала враження, що він не серйозно, а так від бажання. Але їй вдавалос легко відкидати цю думку.
Так важко зрозуміти те, якою вона ставала поряд з ним.. З одного боку, не обділена повагою, а з другого перейнята відчуттям, що вона його не гідна.. Дивно.

п.с. Перенеслась у той час. Розумію, як все складно, і як було б круто, якби все видозмінювалось, росло, переживалось з часом і назбирувалась ціла історія стосунків. проте, зараз, сидячи на кухні, і переписуючи цей текст з щоденничка першої сторінки, я почула голос її. яка говорить радо по телефону, пройнята, мабуть, схожими почуттями до нього. Розуміти, що ти все просрав, через свою недосвідченність вбивче. розуміти, що тепер я буду чекати на нього все життя теж не дуже оптимістичне рішення. А колись він дочекався на мене….. колись, я хотіла вбити усіх, хто був до мене, а сама припустила появу ще однією, з робити з цим нічого не можу… хм. не хочу відпускати свій омріяний світ, і омріяне розрулення з цього. скільки б часу не пройшло. не набридне тримати це у серці.

Справді, любов не має відношення до серця, як до органу) ХІба закоханність, порив почуттів. Від справжньої любові зводить легені і задихаєшся, з хрипотом у голосі