Это просто Вьюи блог

Люблю тебя сейчас
Не тайно - напоказ.
Не "после" и не "до", в лучах твоих сгораю.
Навзрыд или смеясь,
Но я люблю сейчас,
А в прошлом - не хочу, а в будущем - не знаю.

слушаю только музыку, сердце и маму - все остальные несут бред….

Все больше женщин живет с умом, все меньше — с мужем

Уявляю себе поетесою, вдягаю старомодні сукні,
знаю, їх тепер називають ретро,
вони дешеві, тому доступні.
А ти й досі
носиш покудлачений светр
не вимикаєш приймач на кухні, там
кажуть, що сьогодні почалась осінь.

Якби ти мене теж так уважно слухав,
тоді тобі наврядче здалося б це дивним.
Ми пропустили декілька слів, тому розмови
стали незрозумілі й порожні.
Щоб зустрітись з тобою мені потрібні тільки дві гривні
в один кінець і багато пляшок пива.
Я бачу гнилі рештки сорому, людей, що на кожній
зупинці лізуть мені в душу. Хто поглядом, хто необачним дотиком,
а хто штовне з усієї сили так, що синці не сходять місяць.
Голова забита параноєю вщент.
Ви так печетесь, щоб неодмінно зайняти собі місце,
а я їду покищо стоячи. Роблю на своїй самодостатності
надто помітний акцент, у мене залізне серце Танатоса,
думки важкі та зношені.
Я виснажений пацієнт сьогоднішньої осені.
Тобі неймовірно важко згадати моє лице,
навіть якщо воно посміхається з кожного бігборду
цього занедбаного міста.
Я надто горда, щоб поряд з тобою сісти.
Знаєш, це…
Одна з сотні речей, які ми щоночі в молитві просимо.
-Господи, дай мені терпіння та сил до наступної осені.

• дружба…
• взаємопорозуміння…
• зваблені вампірські вуста…
• воля почуттям…
• смертельна романтика…
• вибір: моральність чи насолода?..
• конфлікт із совістю…
• наслідки: ніжність із присмаком ненависті…

і тоді народжуються сумніви: шалена дружба між чоловіком і жінкою… а чи суспільство дає право на її існування?…

Как можно доверять существу, которое каждый месяц кровоточит и не умирает?!

Чарльз Буковски

еле цепляюсь обледенелыми пальцами за твою кожу
я исцеляюсь, я снова ни на кого не похожа
ровно двенадцать рваных недель мы горели, как спички
брось меня, я же чужая тебе по привычке

Милена Райт