Это просто Вьюи блог

я тебе відчуваю у всьому і будь-коли

я з ним завжди багато сміюсь

спогади - це найстрашніше і найкраще.

я буду мовчати, йому вже і так зрозуміло. мені вистачає бачити його, чути. ну як вистачає… він вбиває мене щодня, але я принаймі жива. якоюсь мірою жива.

моє серце губиться в ньому.
нестримному, вільному і смішному

нестримне бажання тебе весь час!

злитися з осіннім дощем, відчути на собі тремтіння раннього туману.
розпізнати серед бурі поклик вітру, не розтанути у вирі стомлених найменшим потеплінням снігів.
дійти до того, де закінчується небо, і починаються небеса..

для тебе моє все

я буду слабкою, гаразд? ти сильним, а я слабкою.
я не боюся, я не боюся зірватися в безодню, якщо цією безоднею будеш ти.
я не боятимуся глибини, варто буде мені лише дізнатися, що ти чекаєш мене на самому дні.
піду в безмежну ніч, якщо знатиму, що точно дійду до тебе.
буду щирою, навіть щирішою, ніж з собою, але ніколи не признаюся, як розкішно бути поруч з тобою.
буду стрімкою, впевненою, вітряною, шаленою, якщо буду з тобою.
я хочу слухати лише тебе, не тому, що всі інші не цікаві, ні, просто ти - найкращий.

я рада, що ти щаслива.
ти щаслива.
я зараз про тебе, Алла!