Smoke weed everyday.

ты однажды захочешь вернуться. безумно захочешь.
когда ночью проснешься, и глаз не сомкнёшь до рассвета.
когда мыслью, как током, что я тебя всё-таки очень.
и собьешься со счета какая в руках сигарета.

и захочется вдруг закричать, заорать что есть силы
и предательски выступят слёзы /от них не спасешься/
от того, что другая, не я, называет любимым,
та, которой поклялся, что больше ко мне не вернешься.

ты однажды захочешь назад до озноба по коже,
до отчаянья от невозможности снова стать ближе.
ты опустишься на пол и шепотом выдохнешь: «Боже,
ты храни её там за меня… ты храни её… слышишь?

я бы сам… но ты видишь…» и вдруг замолчишь. и подкуришь.
и поймешь, что живешь в страшном сне и нет силы проснуться.
и поймешь: ничего не забыл и что всё еще любишь.
и захочешь вернуться. безумно захочешь вернуться.

насправді потрібно дедалі менше
й далеко не кожна цікавить гра
не так як раніше впирає першість
і манить угору не кожна гора
й потрапити прагнеш не в кожні двері
і дивишся тільки в одне вікно
секрети ввіряєш лише паперу
і добре воно
і добре воно

вчора була пятниця
пятница развратница
саме так
супер ночьку ми правіселі пратуісілі
у Опері
в 6 год, коли світало, я тільки лягала спати

а зараз глянула нову серію ДВ,
і тепер треба збиратись гуляти

Florence + the Machine – Over the Love (ost. Great Gatsby)

все заєбісь, але чогось блять як завжди не вистачає.
одне байдуже повідомлення. нічого не означає.
а настрою вже немає. дякую

Скоро вже скоро скоро!!!!

не закінчивши повністю з минулим, розпочинати нове.
тепер до мене дійшло в чому була помилка.

І хотілося б впасти,
розлитись тілом по землі.
Але я знову рішуче йду в наступ
проти власних мрій.

Розчарування завжди змінюють почерк,
горем ж простіше «набити» руку.
Все життя одержимо прагнеш, а коли
отримуєш – більше цього не хочеш, розуміючи,
що
ціна спокою це всього лиш купа душевного брухту.

Досить скаржитись і молитвами писати
кляузи на Бога.
Це ж сама доля вправно водить тебе за ніс.
Ти ж насправді любиш тільки сам спогад,
а не того, хто його у дім твій приніс.

Головне,
ніколи не плутай любов і те,
коли до тебе просто звикли.

отак, на перший погляд, здається, через звичайні непорозуміння все руйнується.

довіряти тобі вже ніяк я не зможу. тоді, думаю я правильно вчинила,
навіщо тоді спілкування хоча би якесь..
без довіри?