ИНТРОВЕРТ

— Тебя что-то беспокоит?
— Да так.
— Да так? Считается, когда человек говорит «да так», ему столько всего хочется рассказать, что он даже не знает, с чего начать

Чому так важко мені. Без тебе світ втрачає сенс. Коли сміюсь, хочеться плакати. І ці маски на лиці. Які нікому не відомі. Без тебе не лежу і не сиджу. Без тебе час немов пісок.Коли тебе нема, так темно, коли тебе нема, себе душу. Без тебе пусто, я прошу. Відпусти, Я для тебе, так треба.Далі йти, вже без тебе, без тебе.

Любви нет. Есть симпатия, игры в любовь, секс, наркотики, алкоголь, глупые фантазии и мечты, которые в итоге становятся причиной для депрессии. А любовь бывает только в сказках.

Мне сегодня сказали всю правду в глаза.
Мол, ужасный характер и исправить нельзя.
Опечалившись было, я задумался позже:
Исправлять свой характер мне придётся, быть может..

Только вдруг осенило меня как знаменьем:
Пусть порой я и не отличаюсь терпеньем,
И взрываюсь, как порох, и горю, словно факел,
Только тот, кто сказал - он и сам ведь не ангел.

Я представил - вдруг все мы стали безгрешны,
Терпеливы, послушны, нежны и неспешны..
Как на свете тогда станет серо и скучно..
Вот я стану таким.. А кому это нужно?

Ти кохаєш? можливо це лише симпатія….але тебе до нього безумно тегне. Він лише грається твоїми почуттями, твоїми емоціями, переживаннями. Коли ти про ньогго забуваєш, він нагадує про себе кожний тиждень. Як приходить і відмічяється. Як це не є боляче….але по сутті це життя, а ми в ньому лише маріонетки. І ніяк не можемо наважитись на серйозні вчинки, які б могли змінити це все.

Дружба-це…..важко об'яснити. Водночас ти цю людину любиш, поважаєш, цінуєш…дорожиш нею, але в іншу мить хочеш вбити. Як це жорстоко не звучить але це так. В цьому житті неможна нікому довіряти…адже всі люди зрадники. Ти їм довіряєш…а за спиною, вони тебе ненавидять. Дружити можна..але довіряти ні.